Чужая память
02.05.2024
Мы продолжаем публикацию нового романа Генри Лайона Олди «ЧЕРНАЯ ПОЗЕМКА».
Сегодня вашему вниманию предлагается история восьмая «ЧУЖАЯ ПАМЯТЬ»/«ЧУЖА ПАМ'ЯТЬ» на двух языках (в авторском переводе), а также аудиозапись в исполнении Олега Ладыженского.
В начале недели я даже решился — выехал из города на юго-восток, в сторону линии боевых столкновений. Хотел проверить, своими глазами посмотреть: есть ли там жильцы? По запаху их не найти, они не пахнут, но зрение мне пока что служит верно. Я сказал: выехал? Ага, держи карман шире! Крутил баранку, жал на газ, а за аэропортом, там, где поворот на Безлюдовку, выяснил, что стою на месте. По всем ощущениям — воспоминаниям?! — я ехал, двигался, гнал машину, но пейзаж за окнами не менялся.
Минут двадцать промучился — ни в какую.
Тогда я попробовал другой маршрут — на Чугуев и дальше, на Купянск, где с начала лета все закипело по новой, словно котелок на огне — с тем же отрицательным результатом.
Город не выпускал Ромку Голосия.
Похоже, я был намертво пришит к определенному месту, вернее, территории. Мог ли я оторваться? Должно быть, мог, но только «с мясом». Как это сделать, я не представлял; ладно, долой кокетство — представлял, отлично представлял, и даже время от времени отрывал кое-кого, направляя по зыбкому, последнему, единственно правильному пути. Такая дорога вела не на Чугуев и не на Безлюдовку. Хотя Безлюдовка — хорошее название, со смыслом. Сотворить то же самое с самим собой? Меня давно не накрывало. Но если сосредоточиться, вспомнить, захотеть — сильно, страстно, до одури…* * *
На початку тижня я навіть наважився — виїхав із міста на південний схід у бік лінії бойових зіткнень. Хотів перевірити, на власні очі подивитися: чи є там мешканці? За запахом їх не знайти, вони не пахнуть, але зір мені поки що служить надійно. Я сказав: виїхав? Ага, хапай в обидві жмені! Крутив кермо, тиснув на газ, а за аеропортом, там, де поворот на Безлюдівку, з'ясував, що стою на місці. За всіма відчуттями — спогадами?! — я їхав, рухався, гнав машину, але краєвид за вікнами не змінювався.
Хвилин двадцять мучився — нічого не вийшло.
Тоді я спробував інший маршрут — на Чугуєв і далі, на Куп'янськ, де з початку літа все закипіло знову, немов казанок на вогні, — з тим же негативним результатом.
Місто не випускало Ромку Голосія.
Схоже, я був намертво пришитий до певного місця, вірніше, території. Чи міг я відірватися? Мабуть, міг, але тільки «з м'ясом». Як це зробити, я не уявляв; гаразд, геть кокетство — уявляв, добре уявляв, і навіть іноді відривав декого, спрямовуючи по хиткому, останньому, єдино правильному шляху. Така дорога вела не на Чугуїв і не на Безлюдівку. Хоча Безлюдівка — гарна назва, із змістом. Створити це з самим собою? Мене давно не накривало. Але якщо зосередитись, згадати, захотіти — сильно, пристрасно, до одуру, до самозабуття…
Черно-белые внутренние иллюстрации Александра Семякина. Обложка и оформление - Urszula Helena Kuzma.
Частина зібраних коштів, як завжди, піде на допомогу українцям, які постраждали від бойових дій у розв'язаній Росією війні.
Адміністрація сайту встановила на збірку декілька різних цін. Вибирайте ту, яка вам по кишені.
Допомагаємо один одному, виживаємо разом.
Допомогти без покупки книги можна тут (будь ласка, пишіть коментарі до перекладів). Інші способи можна знайти на сторінці "Подяка".
Часть вырученных средств, как обычно, пойдет на помощь украинцам, пострадавшим от боевых действий в развязанной Россией войне.
Администрация сайта установила на рассказ несколько разных цен. Выбирайте ту, которая вам по карману.
Помогаем друг другу, выживаем вместе.
Помочь без покупки книги можно тут (пожалуйста, пишите комментарии к переводам). Другие способы можно найти на странице "Благодарность".