И я кричал во сне
28.04.2024
26 апреля - день рождения Семена Ладыженского. Олег Семенович Ладыженский говорит:
Спасибо, папа. И за то, что я всё-таки родился, и за все остальное, что ты сделал для меня.
Отдыхай спокойно.
Любим. Помним.
Roman Shevchenko из Черкас прислал нам чудесный подарок - песню "И я кричал во сне" на мои стихи из "Пути меча".
Я спросил про исполнителей. Роман ответил: просто ребята из студии.
Спасибо, ребята из студии! Спасибо, Роман! И музыкальное решение песни отличное, и очень уж она вовремя появилась, легла на душу...
"Мне снился бесконечный путь..."
А тем временем:
Про всяк випадок нагадуємо, що на авторському сайті «Світ Олді» ПОВНІСТЮ опублікована книга «Привиди Ойкумени» — друга частина роману-трилогії «Втеча на ривок», четвертого з епопеї «Ойкумена» — у перекладі українською.
Переклад зробила Лорина Тесленко (Філоненко). Малюнок на обкладинці Володимира Бондаря, внутрішні чорно-білі ілюстрації Юрія Платова.
23 квітня 2024 року у Львівській обласній науково-педагогічній бібліотеці відбулася творча зустріч з письменниками Дмитром Громовим та Олегом Ладиженським (Генрі Лайон Олді) і презентація книги Г. Л. Олді «Встань і йди», надрукованої видавництвом «Фоліо».
Щиро дякуємо Оксані Кумецькій та Наталії Звольській, а також всьому колективу бібліотеки за чудову зустріч, теплу атмосферу, цікаві питання та повну залу. Також дякуємо Марку Сімкіну, який допоміг організувати цю зустріч. І, звісно, всім читачам, що прийшли.
Представили книгу «Встань і йди» українською, а також наші видання французькою та англійською мовами, поговорили про книги та літературу, про війну та творчість під час війни, про ненависть та людяність, про важливість поширення художніх творів українських письменників не тільки в Україні, а й за її межами, та про багато що інше. Відповіли на запитання читачів. Як на нас, зустріч пройшла дуже добре. Ще раз — красно дякуємо!
Репортаж про зустріч від працівників Бібліотеки:
Учасників заходу тепло привітала керівник бібліотеки Оксана Кумецька. Вона підкреслила, що даний захід відбувається 23 квітня, у Всесвітній день книги і авторського права. Оксана Кумецька розповіла історію цього свята. Зазначила, що дане свято має на меті сприяти поширенню задоволення від книжок і читання, визнати чарівну силу книг, які є зв’язком між минулим і майбутнім, мостом між поколіннями та культурами. Оксана Кумецька наголосила, що «еволюція книги нерозривно пов'язана з читачем, завдяки читанню вона стає потужним соціокультурним феноменом духовного та інтелектуального розвитку». Вона закликала плекати книгу, шанувати авторів, примножувати спільноту читачів.
Модерувала захід Наталія Звольська, завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ, ініціатор та організатор клубу «Вивчаємо видатні постаті України». Вона представила Дмитра Громова та Олега Ладиженського, а також їхню книгу «Вставай і йди». Наталія Звольська розповіла про зображення на обкладинці даної книжки, зазначивши, що це одинадцятирічний Валерій Чаленко, один з героїв циклу оповідань «Встань і йди» однойменної книжки. Цього хлопця головний герой, сержант патрульної служби Роман Голосій бачив «в районах, які постраждали від ракетних обстрілів більше за інших». Поруч з Валерієм Чаленком впевнено йде собака Жулька (Джульєтта), якій він допоміг, коли собака була в дуже важкому стані й з любов'ю опікувався нею.
Наталія Звольська запросила до слова Дмитра Громова та Олега Ладиженського.
Дмитро Громов продемонстрував їхній спільний з Олегом Ладиженським творчий доробок, створений за часів повномасштабної великої війни. Книги написані українською, французькою, англійською, польською, німецькою мовами. До війни автори теж багато писали. І наукову фантастику, і містику, і фентезі, і гротеск… В Олега Ладиженського є також, на думку Дмитра Громова, дуже хороші вірші. Деякі вірші Олега Ладиженського вміщені у прозаїчному тексті. Вони там потрібні. Дмитро Громов розповів, що вони разом з Олегом Ладиженським зараз пишуть майже тільки про саму віну. Про біженців, волонтерів, військових, усіх наших людей під час війни. Зі свого досвіду, з розповідей друзів. Вигадка там теж є, бо книги ж не документальні. Хоча документальні книги в них теж є. Наприклад, «Щоденник війни».
Олег Ладиженський та Дмитро Громов радо відповідали на запитання аудиторії. Наприклад, про значення «чорної поземки», яка має місце в циклі оповідань «Встань і йди». Олег Ладиженський підкреслив, що «чорна поземка» - це дуже поганий символ, символ ненависті. "Ненависть до ворога", - за словами Олега Ладиженського, "- то одне, а ненависть до сусіда, тому що він живе в більш безпечному місці, - то інше". Олег Ладиженський розповів, що оповідання «Чорна поземка» вже розгорнулося у великий роман.
До клубу «Вивчаємо видатні постаті України» на даний захід завітав журналіст-міжнародник Марко Сімкін. Він назвав Дмитра Громова неймовірною особистістю, бо син Дмитра Громова захищає Україну в лавах ЗСУ. Створено платний сайт, з якого гроші йдуть на потреби ЗСУ. На сайті можна побачити повний звіт про витрачені кошти. Марко Сімкін підкреслив, що основна фішка Дмитра Громова та Олега Ладиженського – психологія людини, трансформація через століття. Всюди існує боротьба білого і чорного, добра і зла. Перемагає все рівно добро. І це головне. На думку Марка Сімкіна, Дмитро Громов і Олег Ладиженський не є авторами творів жахів, які хочуть показати, що зло всесильне, що зло не можна перемогти.
Відвідала презентацію депутатка Львівської обласної ради Галина Чорна:
Учора побувала на цікавому просвітницькому заході, який відбувся в читальному залі Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки – презентації книги «Встань і йди».
Це воєнна фантастика від українських письменників-фантастів з Харкова, волонтерів Дмитра Громова та Олега Ладиженського, які відомі за спільним творчим псевдонімом Генрі Лайон Олді. Книга побачила світ у видавництві «Фоліо».
Трохи про цей захід.
Отже, на презентації безпосередньо був присутній і відповідав на запитання читачів один із співавторів - Дмитро Громов. Олег Ладиженський спілкувався з учасниками зустрічі онлайн - через відеозв’язок. Прикметно, що презентація відбулася у Всесвітній день книги та авторського права, що про у свій розповіді нагадала директор закладу п. Кумецька Оксана.
Як відомо, письменники-фантасти працюють разом з 1991 року. За цей час написали понад 60 романів і здобули багато різноманітних нагород. Книга «Встань і йди» - це, як вони самі говорять, - добірка оповідань з різним сюжетом, різними героями, хоча всі події обертаються довкола сучасної війни. Тут читач знайде волонтерів, біженців, військових, просто мирних людей, навіть загиблих – вони також є героями оповідань. Незвичайні сюжети, алегорії і образи. Своєрідна палітра воєнної дійсності.
Дмитро Громов, у якого, до слова, син служить у лавах ЗСУ, каже, що зараз вони з Олегом Ладиженським працюють попри війну і пишуть фактично лишень про війну. «В якихось подіях з написаного ми брали участь самі. Дещо запозичили з розповідей знайомих та друзів. Дещо придумали – адже це художня проза. Хоча у нас є і документальна – книга «Щоденники війни. Вторгнення», яка спершу вийшла французькою…»
На обкладинці книги, у якій воєнна дійсність переплелася з фантастикою та містикою, зображені хлопчик і собака. Цей хлопчик – герой одного з оповідань - опинився у важкій ситуації в місті, яке перебуває під постійними ракетними обстрілами. Напевне, таких дітей нині часто можна зустріти в найбільш зруйнованих містах України. Олег Ладиженський додає, що збірку «Встань і йди» вони з Дмитром писали у 2022 і на початку 2023 року. «Коли розпочалася війна, ми зрозуміли, що - не пишеться. Слова не складаються в речення, речення не складаються в абзаци. Художня проза здавалася чимось незрозумілим і не дуже потрібним. А на початку квітня з’явилося перше оповідання «Янгол на ім’я Чуйка». Ми переписували його разів десять, міняли назву… Але, мабуть, недарма, бо це оповідання потім було перекладене французькою та англійською, і у Франції воно увійшло в журнал. Потім були інші оповідання – так ми знову почали писати…».
«Головна думка всіх оповідань, - відповів на одне із запитань з залу Дмитро Громов, – це те, що в житті ніколи не можна опускати руки. Треба знаходити в собі сили і протистояти обставинам чи то на фронті, чи в тилу. Людина, попри все, має мати внутрішній стрижень…»
– Абрам, ты счастлив?
– А шо делать?
Не погоджуйтесь поетів
Голосно рецензувати,
Говорити про анапест,
Риму гіпердактилічну,Краще їдьте прямо в Конго,
Перед крокодилом станьте
Й поясніть йому детально
Користь вегетаріанства.* * *
Ось вона, дорогенька Алісо,
Світова, хай їй грець, закуліса -
Де країнонька див,
Вона лізе туди,
Ти дивися, знайомі всі лиця!* * *
Коли закликають: "Пліч-о-пліч, брати!",
То чути з усіх боків:
"Я з цим не встану! Не хочу з тим!
Отих приберіть биків!А ці, бач, звідки? Вам що, пече?
Умийся лайном, ракло!.."
Й не чути вже: "До плеча плечем!",
І між плечами пролом.