Радуйся, Амфітріоне, сину Алкея
06.01.2024
Завершена поглавная публикация второго тома романа "Внук Персея" в переводе на украинский язык.
Сьогодні на авторському сайті «Світ Олді» опубліковано шостий епісодій роману «Онук Персея. Книга 2. Син кульгавого Алкея» та ексод. Тепер обидві книги роману опубліковані на сайті ПОВНІСТЮ!
Переклад зробила Галина Панченко. Ілюстрація на обкладинці Володимира Бондаря. Внутрішні чорно-біли ілюстрації Юлії Меншикової.
Ласкаво просимо до Еллади!
Усім в окрузі була відома жахлива історія Ніоби Фіванки, рідної сестри Пелопса Проклятого. В один день втратила вона чотирнадцять дітей. Сім юнаків, народжених Ніобою, розстріляв жорстокий Аполлон. Сім дівчат, народжених Ніобою, вразила нещадна Артеміда. Над їхніми могилами перетворилася нещасна Ніоба на камінь. Про це пліткували на кожному перехресті. Але навіть найзапекліші базіки мовчали, коли йшлося про чоловіка Ніоби – лірника Амфіона, батька вбитих. Під звуки струн Амфіона рухалися камені. Ось камені й зарухалися востаннє – грав суворий Амфіон, зсунувши брови, й руїни залишалися від храмів Аполлона, руїнами робилися святилища Артеміди там, де він ішов.
На всякий случай - первый том лежит здесь.
Олег Семенович пишет:
Написал "Балладу качки".
Два чи три дні перекладав, доки не вийшла "Балада хитавиці".
Інколи сам себе питаю: "Дядьку, ну чого б вам не писати простіше? Вже голова лиса, а розуму не нажив!"
І не знаходжу відповіді.
|
В наступающем двадцать четвертом году Дай нам Бог победить и войну, и беду, Чтобы жили мы вольно, прекрасно, счастливо! Есть улыбка в запасе? А если найду? |
Хай у двадцять четвертому, бо роки йдуть, Подолати Бог дасть нам війну та біду, Хай життя наше буде щасливе та вільне! Чи є усмішка, друзі? А якщо знайду? |
|
* * * Спасибо всем, кто жизнь мою хранит, Да будут безмятежны ваши дни, Вы для меня - рукопожатье друга, Вода и хлеб, и звёздные огни! |
* * * Подяка всім, хто муром став війні, Хай будуть безтурботні ваші дні, Для мене ви - рукостискання друга, Вода і хліб, і зоряні вогні! |
|
* * * Двадцать второй, а потом двадцать третий - Если б имел я возможность стереть их, Я бы не стёр их. Все годы - мои! Двадцать четвертый, тебя тоже встретим! |
* * * Рік двадцять другий, за ним двадцять третій - О, якби міг я на порох вас стерти, Я вас не стер би. Роки всі – мої! Й тебе зустрінемо, двадцять четвертий! |
|
Никогда не спорю с идиотами - Все равно что спорить с бегемотами, Как бы ни был я, ребята, крут, Массою берут. |
Я не сперечаюсь з ідіотами - Це як сперечатись з бегемотами, Хоч ти верть їм, хлопці, хоч ти круть, Масою беруть. |
|
* * * Траве не жаль убитых человеков, И тополю с рябинами не жаль. Падёт с небес легчайший луч меж веток Наискосок - и ляжет, где лежат Тела. Лучу не жаль, не жаль погибших, Бесстрастен, беззаботен, светел, тих, Он и не вспомнит весь недавний кипиш. Над озером осока шелестит, Дождь начинается. Вода рябая Глядит сама в себя и в облака, И жизни невесомая рука Скользит по миру, мертвых огибая. |
* * * Траві не шкода вбитих. Вбиті - люди. Не шкода їх тополям: край, межа. Паде з небес найлегший промінь, збудить Дріж листя й тихо ляже, де лежать Тіла. Загиблих променю не шкода, Без пристрастей, без серця, без турбот, Він не згадає кіпіш цей, їй-бо. Над річкою комиш співає — кода, Дощ починається. Вода в ріці Сама в себе глядить і в хмарний гомін, Й життя рука нечутна, невагома Світ пестить, огинаючи мерців. |
