Я жил и красиво, и весело

25.03.2024

23 марта - день рождения Олега Ладыженского.

Я жил и красиво, и весело,
Видал и Париж, и Крыжополь,
Судьба на верёвку повесила
Меня - и прищепкой за ж@пу.

Сейчас после стирки я высохну
И снова, красивый и чистый,
Отправлюсь в погоню за истиной,
Мотать деньрожденские числа.

* * *

Жив-був я красиво та весело,
Говерлу побачив із Шипкою,
Мене на мотузку повісила
Ця доля – й за дупу прищіпкою.

Під сонцем я випраний висохну
І знову, красивий та чистий,
Відправлюсь на пошуки істини,
Пасти деньнародженські числа.

P.S. Дорогие друзья! Если у кого-то из вас возникнет желание сделать мне подарок - зайдите на сайт "Мир Олди" (OldieWorld) и приобретите там любую книгу Олди на ваш выбор. Вырученные средства пойдут на помощь ВСУ. Или просто сделайте прямой донат любому подразделению ВСУ. Сейчас это лучший подарок и для именинника, и для наших защитников!

* * *

P.S. Дорогі друзі! Якщо в когось із вас виникне бажання зробити мені подарунок - зайдіть на сайт "Світ Олді" (OldieWorld) і придбайте там будь-яку книгу Олді на ваш вибір. Виручені кошти підуть на допомогу ЗСУ. Або просто зробіть прямий донат будь-якому підрозділу ЗСУ. Нині це найкращий подарунок і для іменинника, і для наших захисників!

* * *

Дорогие друзья!
Большое спасибо за ваши теплые слова и поздравления. Желаю вам всего того же вдвойне. Чтоб вы у меня были здоровенькие!

* * *

Дорогі друзі!
Дуже дякую за ваші теплі слова та привітання. Бажаю вам того ж подвійно. Щоб ви в мене були здоровенькими!

Рассказ "Неизвестный художник" Генри Лайона Олди в переводе Алекса Шварцмана стал номинантом премии BSFA (Британская ассоциация научной фантастики) в номинации "Лучший рассказ"!
"Неизвестный художник" был переведен Алексом Шварцманом на английский и опубликован в издании "THE DIGITAL AESTHETE. Human Musings on the Intersection of Art and AI" — антологии научной фантастики под редакцией Алекса. Большое спасибо Алексу Шварцману! Насколько нам известно, это первый рассказ из Украины, и, кажется, вообще со всего пост-советского пространства (можем ошибаться, но это вряд ли), номинированный на BSFA Award и вообще на англоязычную премию по фантастике!
"Неизвестный художник" также опубликован на украинском в авторском сборнике "Встань и иди" Г. Л. Олди (издательство "Фолио", Украина, 2023) и в украинском и русском изданиях авторского сборника "Дверь в зиму" Г. Л. Олди (издательство "Freedom Letters", Великобритания, 2023).

БАЛЛАДА ПОСЛЕДНЕЙ СТАНЦИИ

Когда вчера убили гения,
Никто про гения не знал,
Не пополнялась ни мгновения
Его наследия казна,

Он в сердце выносил симфонию,
Поэму выносил в душе,
Но ничего не стало формою
И не оформится уже.

Когда погиб убийца гения,
Строка в отчётности потерь
Чуть удлинилась, как у геймера,
В своей бесстыжей простоте,

Не размечают светофорами
Дорогу скучную во тьму,
И то, носил ли он симфонию,
Неинтересно никому.

От нас немногое останется:
Состав притормозит в степи,
Сойдём гуськом на грязной станции,
Где с каждой стороны тупик,

Закурим под кирпичной стенкою,
Под разговоры ни о чем:
Мол, я не состоялся гением,
Ты состоялся палачом.

Отут є кліп вірша Олега Ладиженьского "Молоко зорі вечірній" у авторському виконанні, у межах проекту Blue and Yellow through Black and Gray.

Пише Дмитро Посталов:

Блакитне та Жовте крізь Чорне та Сіре

6. Молоко зорі вечірній
Whispered & Олег Ладыженский

У порівнянні з молодими та зухвалими учасниками СУПу така постать, як Олег Ладыженский , стоїть окремо: це досить досвідчений та відомий автор; відомий він, щоправда, не так під власним ім'ям, як половина фентезі-дуету Генри Лайон Олди. Віршована творчість Олега Семеновича, на жаль, помітно поступається в популярності "філософським бойовикам" Олдей, що видаються космічними тиражами. Втім, лірика це достатньо камерна, хоча тон її може бути і гучним, що особливо проявляється у воєнний час. І в рядках, і в голосі чути досвід актора, режисера та інструктора з карате. Але особисто мені виявився дуже співзвучним досвід російськомовного автора, який активно освоює українську. Завдання, на думку багатьох, для поетів майже нездійсненне – тим цікавіше порівнювати українські та російські версії його віршів.
Проект Whispered – дітище бельгійського музиканта Стефана Вандезанде. Від інших учасників АЄМС його музику відрізняє деяка рок-орієнтованість: серед абстрактних та амбіентних верств часом проступають елементи індастріалу, пост-панку, синті-попу. Карбовані строфи Олега Ладиженського вимагали хоча б натяку на пісенну структуру - і Стефан чітко вловив це тяжіння. У результаті вийшла пісня, якій мелодія не потрібна – бо такі слова треба промовляти чітко й у лоба.
Цікаво, що коли я попросив Олега Семеновича надіслати якісь зорові образи, які могли б полегшити сприйняття образів поетичних, він надіслав кілька ідилічних фотографій природи. Контраст з апокаліптичним настроєм тексту діяв приблизно так само, як палиця майстра, що обрушилася на спину учня, що втратив концентрацію. Не знаю, наскільки вдалося передати це відчуття у відео, яке я доповнив власними кадрами - але здається, у поєднанні поезія-музика-відео визначення "філософський бойовик" не вдасться уникнути і тут. Звісно, з акцентом на першому слові.

A musical and poetic composition from the album "Blue and Yellow through Black and Gray", which was recorded by Ambient and Experimental Music Community musicians and based on poems by Ukrainian poets, recited by the authors themselves.

А вот отзыв о постановке "Другі руки" от театральной студии-практикума Fe.Nik.S (реж. Сергій Федорчук) для портала Obozrevatel. Автор отзыва - Дмитро Гелевера, журналист.

Правила гри тут розкриті відразу: стара одежа – це чиєсь життя, яке можеш прожити в наступному переродженні як своє. Хоч рекетира, хоч майстра бойових єдиноборств, хоч вчительки української мови. Але одна річ – в одні руки. Не встигнеш підібрати під себе – застрягнеш в лімбо на митарства. В розподілі майбутніх доль гріхи та досягнення попереднього життя не враховується. Всі батоги та смаколики видаються випадково. У тому світі, як і на цьому, справедливість існує лише в людській уяві.

Олег Ладжынеский и Дмитрий Громов перевели на украинский рассказ Яна Валетов "Такси без вызова":

Кстати, хочу сказать по поводу перевода моего рассказа Такси без вызова на украинский.
Его сделали те самые Генри Лайон Олди - Олег Ладыженский и Дмитрий Громов. На мой взгляд, перевод получился хороший, атмосферный. Рассказ звучит еще страшнее, чем на языке оригинала.
Послушайте, советую.
Это первая моя аудиокнига на украинском, и первая моя книга начитанная моим старым другом Александр Курбатов , который очень классно, артистично работает с текстом.

Отзыв на книгу "Вторжение" от Алексея Герасимовича:

Правда, война раскрывает людей и на свет лезет всё то, что ранее скрывалось под маской благообразности. Ведь Олди — организаторы одного из самых известных в русскоязычном фэндоме фестиваля «Звёздный мост», на который с радостью ездили все писатели-фантасты. Но как только началась война, вся скрытая гнусь полезла наружу.
Злая ирония судьбы: снаряд прилетел с той стороны, откуда в гостеприимный Харьков на «Звездный мост» много лет подряд приезжали российские писатели-фантасты. Ели-пили, выступали на семинарах и лекциях, любовались праздничным фейерверком. Многие из них сейчас подписали открытое письмо в поддержку войны, публично одобрив варварские обстрелы Харькова.

Олег Ладженский пишет:

Детальну рецензію на новий роман Роберта Ґалбрейта, тобто Джоан Роулінг, "Чорнильно-чорне серце" вже написав мій дорогоцінний співавтор Дмитро Громов.
Від себе додам, що впевнений - всю історію хейта Еді Ледвелл, яка створила однойменний мультфільм, цькування її озвірілим фендомом у соцмережах, Джоан Роулінг списала з особистих вражень спілкування зі своїм персональним фендомом.
Включно до реальних цитат.

Цитуємо "Ойкумену":

Іноді здається, що я не живу, а переживаю.
Коли я щось роблю, я кидаюся стрімголов у холодну воду й бовтаюся, як прийдеться, аби не пропасти. Зазвичай випливаю; і на тому спасибі. Зате пізніше... О, пізніше я багато разів згадую, як це було. Розмірковую, чи правильно вчинив. Прикидаю, як міг би вчинити інакше. Думаю, що все зробив би краще, якби не всяке-різне. Бачу, що змарнував очевидний плюс. Микаюся, стурбований грізними мінусами. Жую, жую, пробую на смак гірку слину...
Те, що відбулося, ходить у мені по колу.
Без пуття, без користі.
Я переварюю сам себе, і тим ситий.

Цитуємо "Дикунів Ойкумени":

Ми любимо благородних розбійників. Неблагородних – теж, якщо в них гарний смак і почуття гумору. Ми цінуємо елегантних аферистів, аплодуємо спритним злодіям, захоплюємося шахраями, блискучими, як новенька монета. Авантюрист у мереживному жабо? – ти наш кумир!
Ми співчуваємо кілерам, які потрапили у скрутну ситуацію. Якщо кілера хочуть вбити колишні замовники, а на нього вдома (у готелі; на березі моря; у бомбосховищі) чекає вірна дружина – співчуттю нашому немає меж. Якщо кілер плаче крадькома, плачемо і ми.
Ми цікавимося війнами. Залп, штурм, артпідготовка.
Коли б’ються, ми забуваємо про все. Гак праворуч, ногою в щелепу, кидок через стегно. Той, кого б’ють, неодмінно підніметься. І помститься, чого вже там. Захоплення, больовий, задушливий. Титри на тлі заходу сонця.
Таке наше мистецтво, духовна їжа обивателя.
Тих, хто боїться темних підворіть. Хто двома руками тримається за гаманець. Трясеться від жаху в кабінеті дантиста. Страждає проносом при звуках тривожної сирени. Швидше зламає собі шийку стегна, ніж кине через стегно п’ятирічну дитину. Розучився приймати рішення, не здатний на вчинки.
Титри на тлі заходу сонця нам замінюють дві дати на надгробку. Думаєте, між цими датами – життя? Не смішіть мене. Адже це я – клоун, а не ви.

Дивний березневий ранок у Львові: