Баллада Черной поземки
09.02.2024
|
|
|
БАЛЛАДА ЧЕРНОЙ ПОЗЁМКИ Это черная позёмка, бег по зыбкому асфальту От аптеки до котельной, от котельной до угла, Где-то там поля, просёлки, интернеты, фейки, факты, Где-то вьюга мягко стелит, здесь же пепел и зола. Это черная позёмка, мертвые зола и пепел, Логика ракетных залпов, объясненье в нелюбви, Память, выдох невесёлый, вдох, похожий на хрипенье, Хрип, похожий на ворота - открываются, лови! И хвостом от чернобурки, по тропе обледенелой, Под ногами привидений и ботинками живых, Пишутся, вихрятся буквы, тянутся и рвутся нервы, Сторонятся, плачут дети, скользкий вихрь на мостовых. Это чёрная позёмка, порох злобы, пыль заботы, Горстка ненависти, запах пропотевшего белья, Будущих конфликтов зёрна, кислый привкус несвободы, Время, брошеное за борт, высохшей души бурьян. Не пожалуешься маме, не отправишься в погоню, Горе павшим и спасённым, режет бритва, хлещет плеть, Меж притихшими домами, между завтра и сегодня, Мчится чёрная позёмка - ни уняться, ни взлететь. |
БАЛАДА ЧОРНОЇ ПОЗЕМКИ Хутко мчить поземка чорна, по хиткому мчить асфальту, Від аптеки до котельні, за котельню, де їмла, Наче все пішло до чорта — інтернети, фейки, факти — Десь там м'яко стелить хуга, тут лиш попіл і зола. Чорна нежива поземка, мертвої золи склепіння, Логіка ракетних залпів, нелюбові краєвид, Пам'ять, видих невеселий, вдих, що схожий на хрипіння, Хрип, неначе десь ворота відчиняються — лови! І хвостом від чорнобурки, стежкою, що зледеніла, Попід привидів ногами та чоботями людей Клапті спогадів забутих, літер рій незрозумілий, Діти плачуть, як побачать, слизький вихор де-не-де. Чорна, аспідна поземка, порох злості, пил турботи, Жмут ненависті та запах поту з кров'ю по краях, Завтрашніх конфліктів зерна, кислий присмак несвободи, Час, що викинули за борт, сохлої душі бур'ян. Не пожалуєшся мамі, не збіжиш, не крикнеш «годі!», Ріже горе, наче бритва, хлеще плетений батіг, Між притихлими домами, поміж завтра і сьогодні, Мчить поземка чорним боєм — ні звалитись, ні злетіть. |
