Список желаний

Ваш список желаний пуст. Перейти в каталог?

Людина Номосу

04.10.2024

Дорогі друзі!

Сьогодні авторський сайт «Світ Олді» розпочинає пролонговану публікацію роману «Одіссей, син Лаерта. Книга 1. Людина Номосу» в перекладі українською. Переклад зробила Галина Панченко. Внутрішні чорно-білі ілюстрації Олександра Семякіна та Юлії Меньшикової.

Я Одіссей, син Лаерта-Садівника та Антіклеї, найкращої з матерів. Онук Автолика Гермесіда, досі щедро обсипаного хвалою та хулою, – й Аркесія-островітянина, забутого чи не відразу після його смерті. Правнук блискавки та кадуцею. Володар Ітаки, купи солоного каменю на задвірках Іонічного моря. Чоловік заплаканої жінки, що спить зараз у тиші за спиною; батько немовляти, що ворушиться в колисці. Герой Одіссей. Хитрун Одіссей. Я! я... Он їх скільки, цих «я». І всі хочуть повернутись. Ще нікуди не поїхавши, вони вже хочуть повернутись. То чи може статися інакше?

Ласкаво просимо до Еллади!

До вашої уваги пропонується пролог, а також Пісня перша «ДОРОСЛІ ДИТЯЧІ ІГРИ». Періодичність подальшої публікації: дві Пісні на тиждень, у вівторок та п'ятницю. Завершення підписки орієнтовно планується ближче до кінця жовтня 2024 р. Після цього книга буде доступна в повному обсязі.

Книга представлена як у вигляді звичайного тексту, так і разом із купою графічних ілюстрацій.

Частина отриманих коштів традиційно піде на допомогу українцям, які постраждали від бойових дій у війні, що розв'язана Росією. Адміністрація сайту встановила на книгу кілька цін. У всіх зараз різні фінансові обставини, тому вибирайте ту, яка вам по кишені.

Odissej_Cover_1_TXT_v2-0-0-0-0-1727953206.jpg

– ...не за правилами! мури не ламають! треба йти у ворота...
– Сам іди у свої ворота! Там твої воїни! Он скільки! А я тебе обдурив! Я ззаду обійшов і мур зламав... Здавайся!
Вогненно-рудий малюк на підтвердження сказаного звалює ще дві-три жердинки в акуратній огорожі. Іграшкове «місто», з таким старанням збудоване його «супротивником», стає зовсім беззахисним.
Заходьте, люди добрі, беріть що хочете!
– Дзуськи!.. – бурчить білявий «противник», одноліток рудого. – Мур не можна зламати! Він кам'яний.
– А от і не кам'яний!
– А от і кам'яний! Його приручений циклоп будував... Коли ламають, гуркоту – трах-бабах! Мої б почули. Та й прибігли б!
– А от і не почули! А от і не прибігли! Твої всі біля воріт закам'яніли! – рудий (до того ж він ще й кучерявий, як аркадський баранець!) тицяє пальцем у дюжину яскраво розфарбованих фігурок із липи: варту міських воріт.
– Дзуськи! – не здається білявий, крадькома витираючи сльозу, негідну героя-полководця. – Ти навіщо мої мури пальцем ламав? Не за правилами! Боги не воюють!


Допомогти без покупки книги можна тут (будь ласка, пишіть коментарі до переказів). Інші способи можна знайти на сторінці "Подяка".

Допомога