27.01.2025
Cедьмая часть заметок о любимых рок-композициях Дмитрия Громова.
Продолжаем обзор сольного творчества музыкантов из группы Deep Purple и созданных ими "дочерних" групп. Сегодня в рубрике #my_favorite_rock_songs у нас группа Rainbow Ричи Блэкмора, знаменитого гитариста и одного из основателей Deep Purple — с песней Temple of the King из дебютного альбома группы "Rainbow Rising" 1975-го года. Rainbow, как и Deep Purple, по больше степени играли в стиле хард-рок — но с несколько большим упором на гитарные соло (что понятно, ведь основатель и лидер группы — гитарист), и заметным уклоном в средневеково-рыцарскую и фольклорно-магическую романтику и героику — давнее увлечение Блэкмора по его же собственным признаниям в ряде интервью. В представленной сегодня песне это отчетливо видно (слышно). В целом группа выпустила целый ряд вполне достойных альбомов и однозначно заслуживает внимания — особенно ее ранние альбомы. Встречайте песню Temple of the King от группы Rainbow!
Продолжаем рассматривать личные проекты музыкантов из Deep Purple. Сегодня у нас хард-роковая группа Whitesnake, организованная вокалистом третьего состава Deep Purple Дэвидом Кавердейлом (David Coverdale), с песней Standing in the Shadow из альбома “Slide It In” 1984 года. Знаю, у Whitesnake, особенно в ранних и заловых альбомах, есть немало хороших «тяжелых блюзов», которые в музыкальном отношении заметно сильнее, чем Standing in the Shadow. Но сегодня мне захотелось поделиться именно этой «ударной» композицией.
Кстати, кроме Кавердейла в Whitesnake в разные годы играли также Йэн Пэйс, ударник Deep Purple, и Йон Лорд, органист / клавишник Deep Purple. Клавишные партии Йона Лорда присутствуют и в альбоме, который я вам сегодня представляю — хотя они здесь далеко не ведущие.
Итак, встречайте: группа Whitesnake, Standing in the Shadow!
И еще одна группа Ричи Блэкмора, собранная им после того, как Rainbow отыграла своё: Blackmore’s Night, с песней Shadow of the Moon из одноименного дебютного альбома группы 1996 года. Группа исполняет лёгкий фолк-рок с выделенной акустической гитарой Блэкмора и отчетливыми кельтскими (хотя и не только) мотивами. Лирико-романтический женский вокал жены Блэкмора Кэндис Найт (ага, отсюда и название группы!) отлично вписывается в мелодику, тематику и инструментальное звучание группы. Такие себе современные менестрели, возрождающие в новом прочтении музыку эпохи Ренессанса — именно о подобной группе давно мечтал и не раз говорил в своих интервью Ричи Блэкмор. Что ж, мечты иногда сбываются!
Итак, встречайте: Blackmore’s Night, Shadow of the Moon!
На самом деле музыканты Deep Purple создали еще немало «дочерних» групп и своих «сольных» проектов, многие из которых достаточно интересны. А еще они принимали и принимают участие во множестве проектов других музыкантов. Обозреть в Фейсбуке это настоящее море музыкального творчества нет никакой возможности — но я, к счастью, и не ставил себе такой задачи. Так что на сегодняшнем посте мы временно заканчиваем с творчество участников Deep Purple (мы к ним еще непременно вернемся!) и со следующего поста рубрики двинемся дальше. Но сегодня музыканты Deep Purple еще с нами!
Итак, сегодня в рубрике #my_favorite_rock_songs у нас группа Paice, Ashton, Lord (PAL), костяк которой составили, соответственно, Йэн Пэйс (барабанщик Deep Purple), клавишник и вокалист Тони Эштон, который и до того неоднократно и успешно сотрудничал с Лордом, Пэйсом и другими участниками Deep Purple – и Йон Лорд, клавишник / органист Deep Purple. Также в состав группы вошли гитарист Берни Марсден и басист Пол Мартинес. Группа выпустила полтора студийных и два заловых альбома. Стиль группы определить весьма затруднительно: это некий своеобразный микс из прогрессив/арт-рока, блюза, соула, джаз-рока и хард-рока. Особого успеха группа не имела и потому вскоре распалась. Тем не менее, как по мне, их дебютный студийный альбом 1976 г. «Malice in Wonderland» (оцените, кстати, аллюзию / игру слов — и обратите внимание на обложку альбома) заслуживает внимания. Представляю вам композицию из этого альбома Arabella (Oh Tell Me).
Встречайте!
Сегодня в рубрике #my_favorite_rock_songs у нас известная британская хард-роковая группа Judas Priest, чья музыка с годами постепенно дрейфовала в сторону heavy metal. Большинство фанатов / ценителей творчества Judas Priest отдают предпочтение их ранним альбомам 1970-х годов, когда группа играла почти чистый хард-рок, лишь с небольшими вкраплениями heavy metal. И в целом я с ними согласен. Однако и более поздний, «металлический» период творчества Judas Priest, как по мне, весьма интересен. А в 2008-м году Judas Priest даже выпустили рок/метал-оперу «Nostadamus» на двух CD. До этой рок-оперы мы со временем еще доберемся, а сегодня я хочу представить вам «ударную» композицию Blood Red Skies из альбома “Ram it Down” 1988 года из «металлического» периода творчества группы.
Встречайте!
Надо сказать, что в истории рок-музыки есть немало достаточно «попсовых» рок-групп, которые, тем не менее, оставили заметный след в этой самой истории — во всяком случае, общий рок-музыкальный «пейзаж» конца ХХ — начала XXI века без них был бы неполным. К тому же в их музыкальном «наследии» можно отыскать ряд весьма интересных и достойных песен / композиций. Итак, сегодня в рубрике #my_favorite_rock_songs у нас весьма популярная во второй половине 70-х годов прошлого века британская поп- / глэм- / кантри-роковая / софт-роковая группа Smokie с песней I’ll Meet You at Midnight из альбома “Midnight Cafe” 1976 года. Как на мой взгляд, это одна из лучших композиций группы (а может, и самая лучшая).
Встречайте!
Сегодня у нас американская рок-группа Kiss со своим знаменитым хитом I Was Made For Lovin' You из альбома “Dynasty” 1979 года. Музыкальное направление Kiss — это некий «гибрид» глэм-рока и хард-рока. Прославилась группа не только (и не столько) своей музыкой, сколько своими знаменитыми масками / гримом, сценическими шоу и эпатажным поведением на концертах. Благодаря чему за годы карьеры Kiss было продано более 100 миллионов экземпляров их дисков, а многие их альбомы стали «золотыми» и «платиновыми». Тем не менее, в творчестве Kiss можно отыскать вполне достойные композиции и с чисто с музыкальной точки зрения. Как на мой взгляд / слух, I Was Made For Lovin' You – как раз одна из таких. Кстати, в свое время я с неизменным успехом крутил эту песню на дискотеках — и народ всегда заводился с пол-оборота!
Итак, встречайте!
Сегодня в рубрике #my_favorite_rock_songs у нас британская рок-группа Supertramp с композицией The Logical Song из альбома “Breakfast in America” 1979 года. Вот для этой группы термин «прогрессив-рок» подходит как нельзя более точно и лучше всего определяет достаточно оригинальный и самобытный стиль Supertramp. Ибо ни к арт-року, ни к хард-року, ни к симфо-року, ни к джаз-року творчество этой группы однозначно отнести нельзя — хотя элементы всех этих направлений в нем присутствуют.
Песня The Logical Song, как на мой взгляд / слух — одна из самых характѐрных — и в то же время одна из самых лучших композиций группы. Она дает весьма точное представление стиле / манере Supertramp.
Встречайте!
Как я уже писал ранее, поп-рок, презрительно отвергаемый некоторыми «тру-рокерами», также внес свой вклад в рок-музыку и ее разнообразие. Без него картина была бы неполной. Так что сегодня в рубрике #my_favorite_rock_songs у нас немецкая поп-рок-группа Reamonn с песней Tonight из альбома “Wish” 2006 года. В 2000-е годы группа была весьма популярна, и кое-что из ее музыкального «наследия», как по мне, заслуживает внимания. В частности, песня, которую я представляю вам сегодня.
Итак Reamonn, Tonight – встречайте!
У розвиток і продовження теми рок-опер за мотивами книг. Сьогодні в нашій рубриці Rick Wakeman, знаменитий клавішник / органіст групи Yes, а також автор безлічі чудових «сольних» симфо-рокових, органних і фортепіанних альбомів. Також брав участь у спільних проєктах з багатьма відомими музикантами, зокрема з не менш знаменитим клавішником / органістом групи Deep Purple Йоном Лордом.
Для сьогоднішнього представлення я вибрав мій улюблений альбом Вейкмана — «The Myths and Legends of King Arthur and the Knights of the Round Table» 1975-го року. Альбом не дарма має таку назву, бо всі композиції, що ввійшли до нього, написані за мотивами легенд і міфів про короля Артура і лицарів Круглого Столу. І хоча це не рок-опера, але альбом, безумовно, концептуальний / тематичний, і має найбезпосередніший стосунок до літератури.
У літературі «Артуріана» посідає вельми значне місце — від кельтських легенд, починаючи з XI ст. і пізніше, а також перших романів «Артурівського» циклу — спершу у віршах, а потім і в прозі (XII-XIII ст.) — і до цілком сучасних фентезійно-історичних романів таких авторів, як Мері Стюарт, Меріон Зіммер Бредлі, Стівен Лохед, Бернард Корнуелл та багатьох інших. Тож якщо тема зацікавила, поле для читання відкривається велике, можна обирати книжки на свій смак — як сучасних авторів, так і тих, хто творив з XI по XIX століття включно.
Ну а поки що представляю вам композицію Merlin The Magician зі згаданого вище альбому Ріка Вейкмана 1975 року.
Зустрічайте!
Наступна зупинка в нашій подорожі світом рок-опер за мотивами літературних творів — Вільям Шекспір. «Ромео і Джульєтта». Знову класика, ага. Сподіваюся, «Ромео і Джульєтту» всі читали — а також бачили хоча б одну театральну постановку цієї п'єси (а їх є безліч). Плюс екранізації. А тепер — і рок-опера. Рок-оперу французькою мовою за мотивами цієї знаменитої п'єси написав Gerard Presgurvic. Перше видання рок-опери на CD вийшло 2000-го року, перша постановка на сцені в Парижі — 19 січня 2001 року. Згодом рок-оперу було поставлено на сцені, крім французької, — англійською, італійською, іспанською, нідерландською, німецькою, корейською, японською, угорською, російською, казахською мовами — а також івритом. Постановки рок-опери з успіхом пройшли по всьому світу. Існують також видання «Romeo & Juliette» на CD кількома мовами — причому як повне, дводискове видання, так і скорочене, на одному CD. Зрозуміло, цю рок-оперу варто слухати повністю (попередньо прочитавши «Ромео і Джульєтту» Шекспіра). А поки що представляю вам композицію / арію Verona з цієї рок-опери.
Зустрічайте!
Продовжуємо нашу подорож світом рок-опер за мотивами літературних творів. Сьогодні в рубриці у нас рок-опера «Jabberwocky» (в різних українських перекладах: «Курзу-Верзу», «Бурмоковт», «Жербельковт» та «Тварюкан») Клайва Нолана та Олівера Вейкмана (Clive Nolan & Oliver Wakeman) за мотивами однойменного вірша Льюїса Керрола. Цей не надто великий вірш увійшов до книжки «Аліса в Задзеркаллі» («В задзеркальній країні»в іншому перекладі) — а Нолан із Вейкманом створили з нього цілу рок-оперу! І вірш Керрола, і обидві частини його «Аліси...» всіляко рекомендую, якщо раптом хтось ще не читав. Ну і рок-оперу «Jabberwocky» також рекомендую послухати повністю — вона того варта.
Обидва головні творці цієї рок-опери — вельми відомі клавішники / органісти і композитори. Clive Nolan грає в таких групах як Pendragon, Shadowland і Arena, а також випустив низку сольних симфо-арт-рокових альбомів; два з них (обидва — рок-опери) — разом із Олівером Вейкманом. Oliver Wakeman — син знаменитого клавішника / органіста Ріка Вейкмана (Rick Wakeman), який пішов стопами батька. Випустив низку сольних альбомів, а також грав у групі Yes, замінивши там батька, який пішов у «сольну» творчість.
Рок-опера «Jabberwocky» вийшла на CD у 1999 р. Вона написана в стилі арт/симфо-року, з цікавими і різноманітними аранжуваннями і вокальними партіями. Сьогодні я представляю вам композицію Coming to Town з цього альбому. До речі, на композицію цю знято досить цікавий кліп із драконом і лицарями (й не тільки) — див. за посиланням нижче.
Зустрічайте Jabberwocky!
Наша подорож світом рок-опер за мотивами літературних творів триває. Сьогодні в рубриці у нас рок-опера «The Hound of the Baskervilles» за мотивами знаменитої однойменної повісті Артура Конан Дойла. Думаю, «Собаку Баскервілів» усі читали, і екранізацію цієї повісті бачили. А якщо раптом ще ні — всіляко рекомендую, як і взагалі практично всю творчість Артура Конан Дойла.
Ну а сьогодні — рок-опера за мотивами. Цю рок-оперу написали Клайв Нолан і Олівер Вейкман (Clive Nolan & Oliver Wakeman) — два талановиті й вельми відомі клавішники/органісти та композитори, про яких я писав трохи докладніше в попередньому випуску нашої рубрики. Рок-опера «The Hound of the Baskervilles» була записана 2001 року і вийшла на CD у 2002 р. Написана вона в стилі арт/симфо-року, з вельми цікавими і різноманітними вокальними партіями — і в цілому вкладається в загальну канву сюжету «Собаки Баскервілів» Конан Дойла. Цю рок-оперу однозначно варто послухати повністю, а сьогодні я представляю вам композицію з неї The Curse of the Baskervilles — Прокляття Баскервілів.
Зустрічайте!
Ось ми і дісталися до класики в нашій подорожі рок-операми за мотивами літературних творів. Сьогодні в рубриці у нас рок-опера «Notre Dame De Paris» за мотивами знаменитого роману Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Роман Віктора Гюго безумовно рекомендую — якщо раптом хтось ще не читав. А рок-оперу за цією книгою написали Luc Plamondon (лібрето) і Richard (Riccardo) Cocciante (музика) 1998 року. В оригіналі рок-опера була написана французькою мовою, але швидко завоювала таку всесвітню популярність, що незабаром з'явилися її версії англійською, італійською, іспанською, фламандською, польською, корейською, російською та казахською мовами. Сценічні постановки рок-опери різними мовами з незмінним успіхом пройшли, без перебільшення, по всьому світу. На компакт-дисках рок-опера також виходила кількома мовами, причому існує як повне видання на двох дисках, так і скорочене, на одному CD. Безумовно, «Notre Dame De Paris» варто слухати повністю, попередньо прочитавши роман Гюго. А найбільш популярну арію з неї — Belle — напевно чули майже всі. Свого часу вона різними мовами волала ледь не з кожної праски, і на неї навіть було написано чимало пародій. Тож представляю вам іншу арію з «Notre Dame De Paris» — La cour des miracles — у її оригінальному французькому виконанні.
Зустрічайте!
Сьогодні в нашій рубриці, присвяченій рок-операм за мотивами книжок, вельми цікавий і оригінальний італійський симфо-арт-джаз-роковий гурт PREMIATA FORNERIA MARCONI (PFM) з рок-оперою Dracula за мотивами однойменного знаменитого (можна сказати, навіть культового!) роману Брема Стокера. Хто ще не читав «Дракулу» Стокера — всіляко рекомендую прочитати. Крім того, що роман сам по собі «хороший, і хороший вельми» (с), цей твір поклав початок і ініціював усю «вампірську» тематику в літературі та кінематографі з кінця XIX століття і донині. І, як ми тепер бачимо — і в музиці теж.
Рок-опера Dracula була записана 2005 року й існує у двох варіантах: «короткому» (на одному CD) і повному, на двох CD і з розширеним складом виконавців. В обох варіантах рок-опера виконується італійською мовою, що створює переклик і зближує її з класикою оперного мистецтва. Рекомендую при нагоді послухати цю рок-оперу повністю — вона того варта. Ну а поки що представляю вам композицію з неї Non e un incubo e realta.
Зустрічайте!
NB. Администрация сайта сделала плейлисты, которые будут пополнятся по мере выхода новых рекомендаций: YouTube Music