Привет, мой забияка Сирано!

13.12.2024

Новые аудиокниги на сайте

Дорогие друзья!

На сайте появилась полная аудио-версия повести в трех частях «КАЛИ-ЮГА» — что называется, все три части разом «в один клик» — в исполнении Олега Ладыженского. В повесть входят три части: «Проект "Кали"»; «Танец»; «Проект "Шива"». Повесть закончена и выложена на сайте полностью, прямых продолжений не планируется.

Добро пожаловать.

А так же на сайте появилась аудио-версия первой части повести "Орфей и Эвридика" - "А когда я стану, кем был всегда...". Читает Олег Ладыженский. Вторая часть будет добавлена по мере выхода.

Новости публикаций

Книги Г. Л. Олді "Ойкумена. Кн. 2. Лялечка" та "Ойкумена. Кн. 3. Лялькових справ майстер" нарешті вийшли у світ і з'явилися у продажу на сайті "Фоліо". Також на сайті ще є "Ойкумена. Кн. 1. Лялькар", хоча, кажуть, перший наклад вже близький до кінця.

Хто він, Лючано Борготта на прізвисько Тарталья, людина з важкою долею? Юний виробник маріонеток, зрілий майстер контактної імперсонації, що об’їздив з гастролями пів Галактики. Молодший екзекутор в’язниці Мей-Гіле, директор театру «Вертеп», раб-гребець у ходовому відсіку галери помпіліанського гард-легата.
І ось – гладіатор-семилібертус, симбіонт космічної флуктуації, підглядач, для якого немає таємниць, предмет інтересу спец-лабораторій, заручник терористів, годувальник блакитноокого ідіота, вбивця телепата-найманця, вільний і загнаний у кут обставинами.
І ось — приборкувач безумця-антиса, фенікс, що згорів і повстав з попелу, жах ескадр ВКС Помпілії, в’язень орбітальної в’язниці «Шеол», людина, яка відкрила пряму дорогу в космос… «Ойкумена» Г. Л. Олді — масштабне полотно, до якого автори готувалися багато років. Космічна симфонія, де долі людей представлені у воістину вселенському масштабі. Ювелірно виписані, яскраві та живі світи, пов’язані трасами зорельотів, калейдоскоп унікальних рас, наука, схожа на магію, події, зав’язані у тугий вузол.
Що далі? Всесвіт ніколи не буде колишнім.

А ось авторські примірники. Дякуємо видавництву за турботу й оперативність!

І старий-добрий буктрейлер:

Задумчиво

Недостатки писателя проявляются не только в его поступках, но и в книгах. Я ничего не слышал о писателях без недостатков.
Возможно ль, что люди, состоящие из одних достоинств, просто не пишут книги?

* * *

Удивительно, как легко уголовно-братковский жаргон вошёл в лексикон "сетевых правдорубов" вплоть до журналистов. Зашквар, беспредел, опустить, набутылить...
Вскрываются тайные мечты спать под нарами?

* * *

У литературного художественного произведения есть текст, контекст и подтекст.
Текст - это история, то, что написано словами.
Контекст - культурная среда, в которой размещается текст.
Подтекст - то, что стоит за словами, что автор говорит на самом деле.
В шедевре все три составляющих равнозначны и равновелики.

* * *

Я знаю, що боги жорстокі у іграх з провидцями,
Я знаю, Ітака — то острів у дальній провінції,
Де марно чекають і стрінуть, на жаль, не пісенно,
Безжалісна доля рахує провини всі,
І смерть так банальна: голодному місце на цвинтарі...
Нехай, бо я був Одіссеєм.

Я знаю, до схилів Скамандру, без сумнівів, йшли не ми,
А Троя забута, ще й потім розкопана Шліманом,
Та й що нам Цирцея,
Коли до сім'ї нема серця!
Шуршить неминучість по долі рифленими шинами,
І справа не в пристрасті, в пам'яті, навіть не в імені...
Нехай, бо я був Одіссеєм.

Гомер у маразмі нудьгує під древніми липами,
Склероз у Гомера: якими-такими Олімпами
Ми мріяли, браття?
Чекаємо там, де не сіємо.
Я знаю, риф давнього міфу укритий поліпами,
Забуті Аякс, Менелай, Агамемнон і Тліполем,
Нехай! Бо я був Одіссеєм.

Нас мало. Нас жменька. Дивись, лише двоє чи троє нас,
Пливли до Ітак ми, до смерті стояли під Троями,
Рідня дочекалась,
Як та борозна те насіння.
По суті, наш Всесвіт і просто, і плоско влаштований,
Він нам присудив повертатись, гидуючи тронами...
Я знаю. Я був Одіссеєм.

Хорошие книги - Олди рекомендуют

Ніл Ґейман: "Океан у кінці вулиці".
Видавництво КМ-Букс, 2020, 256 стор. Переклад з англійської О. Петіка.

Герой повертається в рідне місто, де йому в ранньому дитинстві довелося зіткнутися з добром, злом, жахіттям, самопожертвою і багатьом чим іншим, про що ми забуваємо, коли стаємо дорослими.
Якось пропустив я цю книгу. Ось, надолужив із величезним задоволенням. Чимось нагадало "Кораліну", яку і читав, і бачив на екрані. Сів, і поки не дочитав – не відірвався. Ґейман вірний собі: наївність дитинства і міць міфології переплітаються в нього так само органічно, як смішна відвага і цинічний страх.
Мало хто може вмістити океан спершу в ставку, а там і у відрі. Старина Ніл вміє.
Щастить мені на сильні книжки.

Кадзуо Ішіґуро: "Похований велетень".
Видавництво Старого Лева, Львів, 2018, 376 стор. Переклад Тетяни Савчинськой.

Англія пост-Артурівського періоду. Ще живий останній лицар Круглого столу, ще дихає останній дракон, а літне подружжя вирушує в останню подорож.
Дія розгортається неквапливо, стилістика викликає в пам'яті славетного Мелорі та класиків англійської літератури ХХ століття. Будуть і пригоди, і битви, і підступність з обманом, і раптові повороти сюжету, але мова не про них. Мова про пам'ять, про життєвий досвід людей і народів.
Фундамент любові й ненависті, обра̀зи й прощення. Основа миру і війни. Близькість і роз'єднаність, вірність і зрада. Можливо, краще не пам'ятати нічого, що трапилося з тобою і твоїм племенем, аби тільки були мир, спокій та тихе існування? Безпам'ятні тіні, гомерівський Аїд, острови блаженних? Може, й так, але доля все одно вирішить по-своєму.
А на далекий острів, куди ми всі переправимося врешті-решт, кожен пливе сам. Інша річ, що там, під деревами, не всі будуть самотні. Правда, човняре?
Є книжки, які не переказати.

Поэзия