Дуэль
26.07.2023
Художник Александр Семякин нарисовал иллюстрацию к рассказу «Русалка»:
— ...мне сон приснился. Плохой, страшный! Я проснулась, вижу — солнышко!
— Я же тебе говорила: днем лучше не показываться!
— Мне было холодно, мама. Я хотела согреться. Подплыла к берегу, а там он.
— Кто?
— Мальчик. Он в воду зашел. Я хотела с ним поиграть. Подплыла и обняла. Мама, он был теплый! Он был такой теплый! Мне стало хорошо-хорошо!
— И что было дальше?
— Он не хотел играть. Он вырывался. Терял тепло, остывал.
— Ты забрала его тепло, маленькая. Ты ведь хотела согреться?
— Я не хотела, чтоб он стал совсем холодный! Я его отпустила. Думала: он на солнышке отогреется, и я его опять обниму.
— А он?* * *
— ...Мені сон наснився. Поганий, страшний! Я прокинулася, бачу — сонечко!
— Я ж тобі казала: вдень краще не показуватись!
— Мені було холодно, мамо. Я хотіла зігрітися. Підпливла до берега, а там він.
— Хто?
— Хлопчик. Він у воду зайшов. Я хотіла з ним погратись. Підпливла та обійняла. Мамо, він був теплий! Він був такий теплий! Мені стало добре-добре!
— І що було далі?
— Він не хотів грати. Він виривався. Втрачав тепло, остигав.
— Ти забрала його тепло, маленька. Ти ж хотіла зігрітися?
— Я не хотіла, щоб він став зовсім холодний! Я його відпустила. Думала: він на сонечку відігріється, і я його знову обійму.
— А він?
А вот первые отзывы:
Катя Кузнецова: Яке шикарне видання... Респект иллюстраторам. А тексти в Олді завжди бездоганні.
Лала Лотос: Не послухала, а "з'їла". Придбала із задоволенням! Обожнюю аудіокниги, тим більш у виконанні автора. Дякую.
Сергій Радзимінський: Ви ще не читали? Не отримали задоволення від майстерно написаного оповідання? Що так? І як ви думаєте жити дальше? Прослухав оповідання «Русалка»… Мене вразило. Рекомендую. Рекомендую аудіоваріант, майстерно начитаний автором. Як сподобається, шукайте «Янгол на ім’я Чуйка»...
Anton Umnitsyn: Дякую за це оповідання. Сиджу в сльозах, добре що побратими не бачать. Ми помстимось за кожне зруйноване життя, за кожну розлучену родину за вкрадений в нас час. Покидьки на сторіччя запамʼятають що таке українська лють.
Александр Басов: Нужно быть справедливым, хорошо написано. Приятно. Не знаю, о чём рассказ, но при чтении фрагмента было получено удовольствие от того, КАК написано...
Денис Елистратов: Прослушал, прочитал Русалку. Читка великолепна – почувствовал себя в театре. Спасибо! Вспомнил Дяченок и их навку из Ведьминого века. Поплакал. Слёзы горькие.
Sasha Smolyak: Слушать "Русалку" на работе было ошибкой. Большой ошибкой. Не повторяйте ее. Как я там не разревелась, я не знаю, под дых. Анечку все время хотелось обнять, а не дотянешься...
Sophie Tkazky: Рассказ "Русалка" — совсем новый, прекрасный и очень грустный — вышел еще и в формате аудиокниги.
Дан Тялин: Перечитав три (ні, поки пишу текст вже чотири) рази. Та щож ви, автори, робите?! Ну навіщо ви ТАК пишете?!?! Сльози в очах. Моя близька подруга тікала з Бучі через "той самий" міст. Встигла. То треба ставити на сцені.
Опубліковано третій і четвертий розділи книги «Вовченя» — першої частини роману-трилогії «Дикуни Ойкумени», третього з епопеї «Ойкумена» — у перекладі українською: «ДУЕЛЬ або В ПИТАННЯХ ЧЕСТІ НЕМАЄ КОМПРОМІСІВ» і «КОРСЕТ ЛІБУРНАРІЯ або ПСИХОЛОГІЯ ГИЧКИ В КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ». Ласкаво просимо до Ойкумени!
Курсант Сулла потрапив у зарості пилолиста. Курсант Сулла порізався. Курсант Сулла пом’янув заблудлу жінку і низку дій, що здійснюються з особливим цинізмом. Листя підлотного чагарнику, зазублені по краях, у гостроті давали фору біокерамічним скальпелям. Чи варто дивуватися, що Сулла забувся? Порушив радіомовчання? Зупинився, припинивши виконувати завдання: просуватися вперед?
– Зар-р-раза!
Ментальний повідець здригнувся, повідомляючи про проблему. У відповідь Марк рефлекторно посилив тиск – і схаменувся, даючи відкат. Він ще погано справлявся з тонкими налаштуваннями корсета. Робота з ослабленим тавром перетворювала бойовий підрозділ помпіліанців на єдиний організм – ступінь взаємодії, недоступний іншим арміям Ойкумени. Повідець, що веде до Сулли, слабо пульсував: конфлікт установок. Підкорятися наказу без застережень – чи затриматися, обробивши поріз? Слід було шарпнути курсанта, скоригувавши маршрут. Але виходити в ефір, посилюючи порушення режиму, – остання справа.
|
Среди сотен истин, что служат людям опорой, Я нашел одну, которую не испортить: Если я начинаю спорить, мне сразу некогда делать, Если я начинаю делать, мне сразу некогда спорить. |
Є багато істин, є інші чудові речі, Та одне поклав я у серця таємний глечик: Якщо сперечаюсь, то часу нема робити, Якщо я роблю, нема часу на суперечки. |
|
* * * Земную жизнь протопав на две трети, Я оказался черт-те знает где. Ни бес в ребре, ни вьюга в бороде Мне не сумели, хоть убей, ответить, Зачем я здесь, и что вокруг меня. Я удивлялся: "Что же за фигня?" И кто-то мне шепнул: "Так ты не рад? Приятель, это презабавный номос: Без радости тут ад, кромешный ад!" Но бес в ребре и вьюга в бороде Воскликнули, смеясь: "Вот это новость! Как и везде, дружок, как и везде". |
* * * Життя земного з'ївши дві третини, Я опинився чорти де. Радій! Біс у ребрі та хуга в бороді Мовчали, як німі. Ото ж кретини! Не знаючи, нащо я взявся тут, Я дивувався: «Що за бісів кут?» І хтось прошепотів: «Радій! Давай! Мій друже, це не місце — витребенька: Без радості тут пекло, а не рай!» Та хуга в бороді й той біс в ребрі Сказали: «Ба! Ця новина старенька. Так всюди, брате, чорт тебе дери!» |
|
* * * Добро должно быть с кулаками, Любовь должна быть с кулаками, Кастет у нежности в кармане, У милосердия есть нож, За пазухой заботы - камень, А чувство долга зубы скалит, Короче, брат, беги в тумане, Не то костей не соберёшь! |
* * * Добро буває з кулаками, Любов буває з кулаками, Кастет у ніжності в кишені, У милосердя гострий ніж, Турбота - та ховає камінь, Обов'язок - той ікла скалить, Ховайся, брате, у траншею, Бо страх такий, що трусить дріж! |
|
* * * Военный год и комендантский час Сидели, пили водку (или чай?), Зашла минута отдыха. Спросила: - Там век в грязи буксует. Выручать? |
* * * Комендантська година, а з нею військові роки Пили чай (чи горілку?), в мої зазирнувши рядки, Відпочинку хвилина в компанію ту завітала, Каже: "В бруді буксує століття. Рятуймо, братки?" |
