Космічна симфонія

09.12.2022

На сайті опубліковано два фінальні розділи книги «Лялькових справ майстр».

Дев’ятий розділ - «НАВВИПЕРЕДКИ З БОМБОЮ».

– До речі, як вас занесло в нашу діру? Човником чи що?
– На антисі прилетіли.
– Е-е… у якому сенсі?
– В прямому. Точніше, в антисі. У складі антиса.
– Де, вибачте?
– Ну, усередині!
Дбайливо, зі зворушливим співчуттям літописець підлив співрозмовнику чаю. Вони вже тричі або чотири рази заливали окропом первісну жменю «Равлика Мао». Сорт не був призначений для великої кількості заварок. Напій став рідким, аромат зник; лише на язиці залишався маслянистий присмак. Дурень звинуватив би Авеля в жадібності. Розумний оцінив би довіру. Таку коштовність, як чай, треба берегти. І пригощати тільки людей, які сподобалися, виказуючи цим велику шану.
Хтозна, коли вдасться поповнити запаси...

Десятий розділ - «ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА».

Зараз зашиплять жаровні. Потечуть слинки від запаху смаколиків. Діти запестять тапіра до повного очманіння. Дорослі вип’ють по першій, потім – по другій-третій; маестро Карл і Гішер, судячи з їхнього вигляду, – по шостій-сьомій. Бесіди перейдуть у ту чудову фазу, коли всі кажуть, і ніхто нікого не слухає. Тітонька буде метушитися, підкладаючи й пригощаючи. Сяй, тітонько, геній мій ляльковий. Нині твій зірковий час. Підуть суперечки, легат зчепиться з режисером або зі Степанком – вони люблять гризтися, живуть заради цієї миті, і розходяться в захваті один від одного.
«Я – обиватель, – думав Лючано, стоячи над разомлілим тапіром. – Я люблю все, що любить обиватель. Я терпіти не можу будь-якої капості, яка виходить за рамки обивательських уявлень про щастя. Чому саме я? Чи не тому, що «обиватель», «бувалий» і «буття» – одного кореня? Тартальє, ти – безнадійний дурень...»
Він підозрював, що не перший ставить собі таке запитання.

Таким чином - переклад роману «Ойкумена» українською мовою опубліковано повністю. Окрім трьох книжок окремо («Лялькар», «Лялечка», «Лялькових справ майстр».) – ви тепер можете придбати і видання-омнібус.

А ось і новина про майбутні переклади - нас чекає наступний роман циклу - «Місту та світу»:

Місту та світу! Urbi et Orbi!
До чого це ми? А до того, що "Дитя Ойкумени", перша книга роману-трилогії "Місту та світу", вже перекладена українською, і це зробила неперевершена Лорина Філоненко попри всі блекаути, хай їм грець! Отакої, хлопці та дівчата, енергети та техноложці!
Епопея "Ойкумена" продовжує свій новий шлях.
Разом з моторним адміном сайту "Світ Олді" Євгеном Ступниковим починаємо готувати "Дитя Ойкумени" до публікації.
До речі, публікація роману-трилогії "Ойкумена" буде завершена наприкінці наступного тижня. Посилання у першому коментарі.

Анотація до книги "Дитя Ойкумени":

Регіна ван Фрассен – подарунок долі! - народилася телепаткою. В шість років дитина вперше дізналася про насолоду від влади і гіркоту заборон. У дванадцять вона познайомилася з терором і насильством. У шістнадцять – із суперництвом і брехнею. Так, космічний світ Ойкумени дорожить своїми менталами, як дорогоцінною рідкістю, але й силове поле не захистить тебе від холодних вітрів реальності. Танцюй на пагорбах, дитя з флейтою! Дитинство закінчилося, треба йти далі – в юність, сповнену чергових сюрпризів.
Роман "Місту та світу" знову відкриває нам галактичні простори Ойкумени, вже відомі читачеві з пригод Лючано Борготти, директора театру "Вертеп".

Ілюстрація: Володимир Бондарь.

Бонус від Олега Ладиженського:

БАЛАДА РУДОЇ БЛИСКАВКИ

Коли сирена нічної тривоги задзеленчить, мов оса,
Він вийде з дому, гляне під ноги, неначе там небеса.
Чи він зачинив ту кляту квартиру? А, най її трафив би шляк!
І в хмарах дугою відкриє тихо осяяний золотом шлях.

О, руда блискавко,
Молимо, змилуйся,
Ми не знаємо сна,
Ми відійшли від вікна!

Летять вони, хижі птахи Стимфалу: о, їх недобитий рід!
Летять і гарпії, їжі їм мало: о, їх ненажерливий ріт!
Летять крилаті нещастя Кери, пронизливо виють, свистять,
У чорнім небі летять ракети, ракети в небі летять.

О, руда блискавко,
Молимо, змилуйся,
У коридорі ми,
В пастці лихої пітьми!

Мовчать будинки, фортеці ночі, проспекти внизу мовчать,
Чіпля окуляри він за комір сорочки і лук знімає з плеча,
Мовчать лікарні, чіткі та суворі, аптеки, школи мовчать,
Стріла цілується з тятивою, і він поправляє колчан.

О, руда блискавко,
Молимо, змилуйся,
Страшно псам уві сні,
Годиннику на стіні!

Коли тривога реве в повітрі і раптом сходить на хрип,
Ракета зіб'ється з дороги, повірте, бо тісно двом у цій грі,
Ракета зіб'ється, і вий стане виском, і вибух рвоне в імлі,
А лук заспіва, як оперний дискант, і знову летіти стрілі.

О, руда блискавко,
Молимо, змилуйся,
Зараз і в інші рази -
Цілься, стріляй, рази!

А потім скінчиться все, стане тихо, і скаже тривога: "Пас!"
Він спуститься з неба, немов "шутиха", що витратила запас,
Вже геть безстрілий, вже геть безлукий, весь виснаження та втома,
Потре тятивою відбиті руки, зітхне і піде додому.

О, руда блискавко,
Молимо, змилуйся,
В небі долає вий
Розчерк червонний твій!

Ой, ниє поперек, і плечі кволі, і сон десь сховався у ґрот,
Тобі не сниться любов ніколи, останній лучник Ерот,
І ти буркотиш - все про стріли згадка! - в сльозах, мов у літній росі:
"Не всіх я збив, прорвалися, гади! Не всіх... Завтра треба всіх!"

О, руда блискавко,
Молимо, змилуйся,
Ось тобі по ночах
Наших сердець колчан!