Лайба на орбите
08.08.2023
Опубліковано фінальні розділи роману книги «Вовченя» — першої частини роману-трилогії «Дикуни Ойкумени», третього з епопеї «Ойкумена» — у перекладі українською.
- розділ дев'ятий «ВИБІР РЯДОВОГО ТУМІДУСА»
- розділ десятий «ПАСТКА ДЛЯ КРОЛИКІВ»
- розділ одинадцятий «ЛАЙБА НА ОРБІТІ»
- ЕПІЛОГ
У вухах гуркотів каменепад.
Здавалося, у бурхливій бистріні Дамбадзо вирувала не вода, а потік щебеню і кругляків. Дамбадзо місцевою говіркою означало «Неприємність». Що ж, тубільці підлестили мерзенній річці. Рев води відбивався від височенних стін ущелини і багаторазово повертався, нашаровуючись. Розчути команду було важко навіть у навушниках. Командиру доводилося кричати на все горло. На щастя, обер-центуріон Щур міг поберегти горлянку: у кожному човні був досвідчений керманич. Сплавлялася центурія не вперше: коли треба, підгрібали без команди, переважувалися на борт, вирівнюючи човен. Новачком був один Марк. Два навчальні сплави сонними річечками Тренга не рахуються. Порівняно з Дамбадзо – дитячий садок, ясельна група. Хіба що сканер увесь час тримали увімкненим – засікали й відстрілювали алігаторів, що ховалися під зеленим килимом ряски, і водних серпентозаврів.
З’ясувавши Марковий куций досвід, Щур проінструктував: «Сиди тут, тримайся отут. Перевернулися – герметизуй шолом і чіпляйся за леєр...» От Марк сидів і тримався: правою рукою за леєрний трос, лівою – за ручку з рифленого пластику. Хвала удачі, другою половиною інструкції скористатися поки що не довелося.
– Панове офіцери!
– Вільно, панове. Прошу сідати.
Усі дочекалися, коли консуляр-трибун Рутилій, командувач служби зовнішньої розвідки сектору, посяде своє місце на чолі столу. За знаком командувача його секретар поспішив увімкнути конфідент-поле й активував засоби додаткового захисту. Над столом спалахнула голосфера, у якій капітан «Дикуна» легко впізнав зображення третього зовнішнього рукава Галактики.
– Почнемо нараду, панове. Усі встигли ознайомиться з матеріалами? Чудово. Значить, обійдемося без вступної.
На стіл із тихим стуком ліг трибунський жезл.
– Ваші версії, панове?
– Дозволите?
– Прошу вас, трибуне.
Військового трибуна Матієна капітан «Дикуна» знав добре. Педант і зануда; позаочі – начанал. В очі – начальник аналітичного штабу.
– За результатами аналізу ситуації є три версії того, що сталося з S-1632. Наводжу їх у міру зниження ймовірності. Версія перша: технічна несправність, яку екіпаж «Голки» не в змозі усунути власними силами. Версія друга: напад флуктуації континууму. Версія третя: нестандартні параметри просторово-часового континууму в системі AP-738412, що перешкоджають штатному проходженню сигналів або відходу в РПТ-маневр.
|
Не спорьте о вопросах этики С поэтами. "Но почему?" - вскричат поэтики. Поэтому. |
Не сперечайся щодо етики З поетами. "Але чому?" - вскричать поетики. Саме тому. |
|
БАЛЛАДА ЧУМЫ На пиру, на попойке во время чумы, Я не сел за столы, а стоял у дверей, Теребя полинялую лямку сумы, То ли судный халдей, то ли блудный еврей. Обходили лакеи меня стороной, Пронося запечённых в меду кабанов, И шуты кувыркались не передо мной Без штанов. Мясо с кровью алело, и кровью текло, И брусника багровыми каплями жгла, И сидела чума, развалясь тяжело, Во главе у любого, любого стола. Был тяжёл ее взгляд и суров ее рот, И приветливы пальцы: "Давай, подходи! Ждёт тебя изобилие колких острот И медуза в груди. Я остротой вскрываю грудной саквояж, Заменяю медузой сердечный набат, И отныне ты мой, и с тех пор я твоя, И надежда, и слава, и рок, и судьба. Лишь на этом пиру твоя чаша отцов, Лишь на этом пиру твое мясо с ножа..." Я взглянул ей в лицо, в чумовое лицо, И сбежал. И с тех пор озираюсь, куда ни пойду, Мне мерещится топот копыт за спиной - Кабаны, запечённые в сладком меду, Ломят, гонятся, ищут, несутся за мной, Кабаны, запечённые в славном аду, Кабаны, запечённые в гладком бреду, И бегу, все бегу к своему я стыду, И пути не найду. |
БАЛАДА ЧУМИ На пиру, на пияцтві в годину чуми Я до столу не сів, ставши біля дверей, Смикав лямку линялу своєї суми, Чи то судний халдей, чи то блудний єврей. Стороною лакеї мене обійшли, Як занесли печених в меду кабанів, Не для мене і витівки блазнів були Без штанів. М'ясо з кров'ю червоним розрізом текло, Й журавлина текла мов би кров'ю вина, І сиділа чума — розвалилась, ракло! — В головах у стола. Що не стіл, то вона! Був тяжким її погляд, кривим її ріт, Були лагідні пальці: «Це ж наш неборак! Ось для тебе є жарти, що леза гостріш, І у грудях слимак. Жартом я розтинаю грудний саквояж, Слимаком заміняю серцевий я дзвін, І віднині ти мій, я віднині твоя, І надія, і доля, і жереб, і вік. Твоя чаша батьків лише тут, попри все, Лиш на цьому пиру твоє м'ясо з ножа…» Я в обличчя їй глянув, в чумне те лице, І збіжав. З того часу дивлюсь по боках, як піду, Чую топіт копит, знаю, не промине — Кабани, що печені в густому меду, Ломлять, гоняться, хижо шукають мене. Кабани, що печені в хрусткому аду, У дурній маячні — гей, не їж, голодуй! — І біжу я від сорому та й на біду, І шляхів не знайду |
|
* * * С утра до ночи дребедень И с ночи до утра, И дольше века длится день, И целый год - февраль, А где-то снег, а где-то дождь, А где-то лютый бой. Эй, мир, ты как? Да, понял - ждёшь, Что сделают с тобой. По понедельникам огонь, По вторникам смола, Спираль из девяти кругов Для грешников мала, Верти десятый, сотый круг, Пускай горят в ночи! Эй друг, ты как? Я понял, друг. Мы оба промолчим. |
* * * Зрання до ночі маячня І з ночі до зорі, Століття зараз менше дня, А лютий — цілий рік, Десь сніг, десь дощ, десь перестав, А десь стають до бою. Ти, світе, як? Чекаєш, так, Що зроблять із тобою. Щопонеділка жар довкіл, Вівторками — смола, Спираль, де тільки дев'ять кіл, Нам, грішним, замала, Десяте, соте коло? Сміх! Хай вертиться само. Гей, друже, як ти? Зрозумів, Обидва мовчимо. |
