Солнечный луч
01.08.2023
Опубліковано нові глави роману книги «Вовченя» — першої частини роману-трилогії «Дикуни Ойкумени», третього з епопеї «Ойкумена» — у перекладі українською.
- розділ п'ятий «ДУЕЛЬ або ХОЧЕШ, Я ВИПИШУ ТОБІ ДОВІДКУ?»
- розділ шостий «ПАСТКА ДЛЯ КРОЛИКІВ»
- розділ сьомий «ПРО ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК І ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ»
- розділ восьмий «ЩУРОБІЙ Б’Є ПЕРШИМ»
М’язи були вже дерев’яними. Вони благали про милість, але Марк заборонив собі зупинятися. Стиснувши зуби, він продовжував «дубль-кач». Руки вздовж тіла, пальці, як коріння, намертво вросли в ручки тренажера: не віддерти. Плечі – вперед і вгору. Дотягнутися підборіддям до голопозначки, що висить у повітрі. Ноги, обтяжені силовою підвіскою – на себе, за голову, до другої позначки, що світиться. Прямі ноги! Не згинати! Не згинати, трясця твоїй матері! Ось так. Тепер – розпрямитися: повільно, не розслабляючи м’язів. Повільно, я сказав! Витягнутися. І ще раз – плечі вперед, ноги на себе...
Дерево не повинно боліти. У Марка боліло все: груди, прес, спина. Ось таке він неправильне дерево. Йому здавалося: волокна натруджених м’язів зі скрипом труться одне об одне. Розтягуються і скорочуються на останній межі. Так і жди, що лопнуть. Ні, брешеш, це ще не межа! Сто сорок дев’ять... сто п’ятдесят…
Одні дерева гнуться. Інші ламаються.
І не тільки дерева.
– Рядовий Антоній!
– Я!
– Рядовий Аврелій!
– Я!
– Рядовий Балбін...
В училищі такою архаїчною дурницею, як перекличка, ніхто не маявся. Там курсанти виходили на шикування через турнікет зі сканером. Командир, глянувши у службовий планшет, одразу бачив, хто відсутній. Простіше, швидше і надійніше. Тут, в учебці лібурнаріїв на варварському Січені, сканер був один – на КПП. В іншому – «умови, максимально наближені до польових», як висловилася обер-декуріон Лівія Метелла, зараховуючи Марка до навчальної маніпули. Нервовий лихоманковий вітер продував плац наскрізь. Небом неслися брудно-сірі клапті хмар, чіпляючись за верхівку флагштока. Імперський штандарт з орлом голосно ляскав: огризався, як міг. Над орлом, скасовуючи політ на віки вічні, клубочилася безпросвітна каламуть. Світ тонув у мряці, неприємній та морозній. Марк зіщулився. У виданій йому формі був примітивний контур обігріву, але вмикати його за плюсових температур заборонялося. Економія енергії? Щоб життя медом не здавалося, як обіцяв військком?
Интересно сейчас складываются судьбы людей и книг. Вот, к примеру, наши книги на этой фотографии. Написаны они в Украине, причем в разных городах: Харьков, Львов, Диканька. Изданы в Англии. А фото это сделано два дня назад в Израиле, в Иерусалиме, в книжном магазине с символичным названием "Бабель". Уверен, и у других книг издательства Freedom Letters на этом фото судьба не менее сложная. В общем, работаем дальше. А результаты этой работы постепенно возникают-проявляются по всему миру: Украина, Франция, Словакия, Польша, США, Венгрия, Англия, Израиль...
Книги издательства Freedom Letters в Лондоне:
"Дверь в зиму" (сборник рассказов на русском языке)
"Дверi в зиму" (збірка оповідань українською)
"Вторжение" (воспоминания и рассказы)
"Вторгнення" (документальні нотатки та оповідання)
"Баллада солдат" (сборник стихов)
"Балада солдатів" (поетична збірка)
|
Он приходит с рубанком, стамеской, пилой, Он не враг, не мучитель, он вовсе не злой, Просто он полагает, что я недоделан, И поэтому в дрель он вставляет сверло. |
Він приходить з рубанком і всім, що в майстерні було, Він не ворог, не кат, не злодюга, не втілене зло, Просто я недоробок, і треба мене доробити, І тому він вставляє у дриль свою гостре свердло. |
|
* * * Проткнет тебя солнечный луч, словно шпага, Пришпилит тебя-мотылька на бумагу, Трепещешь словами, слогами, строками, Но вот затихаешь, и дальше ни шагу. |
* * * Проткне тебе сонячний промінь, мов гостра рапіра, Пришпилить метеликом прямо до клаптя паперу, Почнеш ти тремтіти словами, складами, рядками, Та бач, вже затихнув, скінчився, упав у зневіру. |
