* * *
Он говорит: "Пожалуйста, умри!
Пока ты жив, мне не заснуть спокойно,
Я б отдохнул, когда б ты был покойник,
А так верчусь в постели до зари!"
Он говорит: "Скорее умирай!
Прошу тебя, не доставляй проблем мне,
Иначе мне идти, хоть я не лемминг,
И хоть я не святой, но прямо в рай!"
Он говорит: "Зачем ещё ты жив?
Подорожали спирт, айфон, лекарства,
Полцарства за коня, за дом полцарства,
И срок тюремный за "Долой режим!"
Он говорит: "Ты друг мне или нет?
Ложился бы ты в гроб по старой дружбе!
К чему все эти пушки, бомбы, ружья,
К чему громокипящий интернет?"
Он говорит: "Умри же, ё-моё,
Любой мой аргумент стократ разумен,
Я на твоём бы месте точно умер,
А так придется дохнуть на своем!"
|
* * *
Він каже: "Ти, будь ласка, помирай!
Бо доки ти живий, мені не спати,
Ти вмер би, я почав би засинати,
А так верчусь у ліжку, та і край!"
Він каже: «Гей, скоріше помирай!
Прошу тебе, навіщо нам проблеми,
Інакше йти мені, хоч я не лемінг,
І хоч я не святий, чекає рай!»
Він каже: «Вмри, не рухайся, лежи!
Дорожче стали ліки, спирт і цяцьки,
Пів царства за коня, за дім пів царства,
А ще тюрма за думку «Геть режим!»
Він каже: «Так ти друг мені чи ні?
Заради дружби хутко в домовину!
Нащо тобі ті пушки, танки, мини,
Нащо той інтернет кипить в борні?»
Він каже: «Помирай, бідо моя,
Нащо мені ти, курво, тріплеш нерви?
Я на твоєму місці точно вмер би,
А так вже на своєму здохну я!»
|