Богадільня
Авторы:
Генрі Лайон Олді
Год: 2026
Язык: uk
Колишній фармаціус-отруйник при дворі Фернандо Кастильського стає ревним ченцем. Смішний підліток із села Загати — спочатку бродягою, а потім і спадкоємцем корони. Донька Гаммельнської Пророчиці — талісманом Хенінгського Дна. Впливова Гільдія Душогубів творить Обряди, без яких непереливки доведеться сильним світу цього. Шляхетні лицарі беззбройні, зате простолюдини озброєні до зубів, згідно з казенними приписом. І, поверх за поверхом, зводиться новий Вавилонський Стовп, замість зруйнованого колись. А все тому, що іранський лікар Бурзой, прозваний Зміїним Царем, шість століть тому вирішив змінити світ на краще…
Показать больше
Ваша библиотека
Настройки
Масштаб шрифта:
1x
Межстрочный интервал:
1.6x
Ночной режим

Богадільня

Авторы: Генрі Лайон Олді
Год: 2026
Язык: uk

Отже, ми в загальних рисах простежили різні методи відтворення дивовижного і надприродного в художній літературі; однак схильність німців до таємничого відкрила їм ще один літературний метод, який навряд чи міг би з'явитися в будь-якій іншій країні або іншою мовою. Цей метод можна було б визначити як фантастичний, бо тут нестримна фантазія користується дикою та неприборканою свободою, і будь-які поєднання, хоч би якими кумедними чи жахливими вони не були, випробовуються і застосовуються без жодних докорів сумління. Інші методи відтворення надприродного навіть цю містичну сферу підпорядковують відомим закономірностям, і уява в найзухвалішому своєму польоті керується пошуками правдоподібності. Що ж до методу фантастичного, то він не знає жодних обмежень, якщо тільки не брати до уваги того, що в автора може нарешті вичерпатися фантазія. <<…>> Раптові перетворення відбуваються за найнезвичайніших обставин та відтворюються за допомогою найневідповідніших засобів; читачеві тільки й залишається, що дивитись на акробатичні виверти автора, як дивляться на стрибки чи недолугі перевдягання арлекіна, не намагаючись розкрити в них щось більш значне за метою та змістом, аніж хвилинну забаву.

Англійський суворий смак не легко примириться з появою цього неприборкано-фантастичного напряму в нашій власній літературі; навряд чи він терпітиме його і в перекладах. <<…>> Ми щиро вважаємо, що в цій царині літератури «tout genre est permis hors les genres ennuyeux»[1], і, безсумнівно, поганий смак не можна критикувати й переслідувати так само завзято, як хибний моральний принцип, неправдиву наукову гіпотезу, а тим паче релігійну єресь. <<…>> Але найбільше, з чим ми можемо примиритися, коли йдеться про фантастику, — це така її форма, яка збуджує в нас думки приємні та привабливі. <<…>> Немає жодної можливості критично аналізувати такі повісті. Це не витвір поетичного мислення, ба більше — в них немає навіть тієї уявної вірогідності, якою вирізняються галюцинації божевільного, це просто гаря́чкове марення, котрому, хоч воно і здатне деколи схвилювати нас своєю незвичністю чи вразити чудернацькістю, ми не схильні дарувати більш ніж швидкоплинну увагу.

Сер Вальтер Скотт, баронет, «Про надприродне в літературі». Журнал «Форейн куотерлі ревю», 1827 р.

Загрузка...