Полезные советы
03.07.2025
Дорогие друзья! Представляем вам аудио-версии всех сборника рассказов Г. Л. Олди «Три женщины» в авторском исполнении Олега Ладыженского. В сборник вошли рассказы:
- цикл «Три женщины»
- «Омфала»/«Омфала»
- «Отравленная кровь»
- «Она и ее мужчины»
- «Лодочник, или Посети меня в моем одиночестве»
- «Гневные, или три сестры»
- цикл миниатюр «Кое-что о…»
- «Кое-что о прорицателях»
- «Кое-что о женщинах»
- «Кое-что о богах»
Все аудио-версии публикованы на сайте единым «пакетом». Их можно скачать в один клик.
Добро пожаловать в Элладу!
У новому випуску альманаху "Райдуга" (Київ) вийшло оповідання Г. Л. Олді "Ялинка". Доброї дороги!
Цей випуск нашого альманаху затримався. Звичайно, було прикро. Хоча пересвідчилися - альманах люблять, чекають на нього. Скільки разів за останні місяці нам дзвонили, писали, ставлячи одне й те ж питання: "Коли "Райдуга" вийде?" І далі про те, як її завжди цікаво, радісно читати. Дякуємо вам, наші читачі! І, зрозуміло, також дякуємо нашим авторам! У випуску, який щойно побачив світ, це, зокрема, прозаїки Генрі Лайон Олді, Ліна Михайлова, Олександр Хургін, Олексій Курилко, Ірина Климова, Дар'я Носенко, поети Євгенія Босіна, Наталка Фурса, Артур Артіменьєв, Андрій Задворнов, Наталя Філіппова. Також Євген Вишневський представляє на сторінках альманаху свої переклади віршів Євгена Клюєва, Олега Михайлова, Дмитра Растаєва, Віталія Ковальчука, Олександра Ланіна, Алі Хайтліної, Олександра Кабанова. Анастасія Андреєва знайомить з віршами Яна Лауверейнса, які переклала з нідерландської мови. В розділі "Театральна зала" народна артистка України Ірина Дука розповідає про своїх колег. Після значної перерви у розділі "Літературний погляд" новий твір Леоніда Гамбурга. Інна Труфанова дебютувала у розділі "Спогади. Щоденники". Багато прізвищ та назв книг у рейтингових списках "Книжки року'2024" Костянтина Родика та його команди.
Мабуть, хтось вже звернув увагу на змінену назву альманаху - "Райдуга". Так, тепер саме українською. Твори ж, як і раніш, українською та російською. В Україні чимало прозаїків, поетів продовжують писати нею. Хтось їх засуджує. Але мову своїх дідів, бабусь, батьків, вчителів вони не збираються віддавати путіну, як і наші Крим, Донецьку та Луганську області.
Впечатления
Дмитрий Громов пишет:
Днями ми з Bronya Gromova сходили на оперу «Лис Микита» у Львівську національну оперу. Якщо коротко: дуже сподобалося, отримали море задоволення! Якщо трохи докладніше — крім співів та хореографії, які були на дуже високому рівні (особливо співання всіх без виключення виконавців та виконавиць) — дуже вразили декорації, костюми та світлові ефекти. Останні, до речі, місцями були не гірші, ніж у сучасних 3D-фільмах. І це все наживо, на театральній сцені! Разом з декораціями вони створювали абсолютно реалістичне враження, наприклад, весняного лісу з зеленими кронами дерев, пронизаними променями сонця — або іншого місця події. А коли треба, декорації та освітлення з реалістичних ставали символічними, підкреслюючи настрій та напругу дії.
Костюми та головні убори — звірячі маски з проволоки — теж вразили. Костюми виявилися дуже продуманими, яскравими та характерними, підкреслюючи особистості персонажів та їх звірячу сутність: лисячу, вовчу, ведмежу, рисячу і так далі. А костюми Лева та Левиці насправді виглядали по-царськи — як і має бути у випадку Царя Звірів і його дружини.
Дуже гарною виявилася навіть сама перша сцена з танцем птахів у весняному лісі. Ну а потім, звісно, становилося все цікавіше та захопливіше!
Опера «Лис Микита» українського композитора Івана Небесного була написана спеціально на замовлення Львівської національної опери. Лібрето створив особисто режисер вистави Василь Вовкун на основі відомої казки-поеми Івана Франка. Оперу рекомендуємо для сімейного перегляду — і справді, вона буде досить цікавою як дітям, так і дорослим. Крім класичної “шахрайської казки”, де головний герой Лис Микита виходить переможцем з усіх халеп завдяки своїй кмітливості, хитрості та розуму, пошиваючи всіх ворогів у дурні (а декого навіть відправляючи на той світ), тут є багато чого — як серйозного, так і кумедного тощо. Від молодого “панкуватого” Лисеняти, що протягом всієї своєї першої появи тупить у смартфон — точнісінько як реальні сучасні підлітки та юнаки; від пародійних елементів кун-фу у двобої Лиса з Вовком — і, наприклад, до арії про “протекцію”, яка є, на жаль, насправді дуже актуальною, — і так далі.
З арій особисто мені найбільше сподобалися практично всі арії головного героя Лиса Микити, їхній дует з дружиною-Лисицею та практично всі арії Борсука Бабая. Але й всі інші теж співали дуже добре — як соло, так і хором. Велика дяка всім, хто брав участь у постановці цієї вистави!
Всіляко рекомендую!
Світлини з вистави взяті з сайту Львівської національної опери.
Размыления
Олег Ладыженский пишет:
Задумчиво:
Ката в каратэ (тао-лу в ушу) - это ноты в музыке. Можно играть с листа, если умеешь; можно предварительно разбирать. Можно играть строго по нотам, или с разной долей импровизации; добавлять или убирать украшательства. Можно смещать акценты, менять темп исполнения.
Можно всю жизнь ошибаться в пальцовке - и упорно передавать ошибку ученикам, ибо "это традиция".
Много чего можно. Главное, уметь читать ноты. Иначе нотная запись не выглядит, как музыка, а та или иная ката не осознаётся как систематизированный комплект практических действий для человека конкретного телосложения.
Харьков, Саржин яр, лето 2025.
Ката Папурен (кит. Ба Бу Лянь, "Восемь шагов"). Один из базовых "журавлиных" встряхивающих комплексов.
При кажущейся простоте весьма непрост по дыханию, координации и внутреннему наполнению. Короче, ещё работать и работать.
Чем богаты, тем и рады.
Санчин ("Три схватки"), работа с коротким взрывным импульсом.
Тао-лу Саньчжан ("Три схватки", базовый комплекс Белого Журавля, один из многочисленных вариантов). В слитной взрывной манере его показывают редко, обычно делают по разделениям, фиксируя каждый финал.
Саньчжан ("Три схватки"). Самый простой базовый вариант. Вместо шага нашагивание, все движения по разделению, с конечной фиксацией.
Поэзия
|
У держав не бывает друзей, Не бывает друзей у князей, "Друг мой!" - вымолвит рот, Ты не слушай, он врёт, Не надейся, не верь, ротозей! |
Друзів не буває у держав, У князів і крихітних княжат, "Друже мій!" - ріт каже. Тьху, Ти не слухай, він брехун! Гей, роззяво, бачиш, це олжа! |
|
* * * Поэт говорит банальности Простые и неказистые, Известные всем и каждому, А он все твердит, чудак, Он строит их амфибрахием, Он их украшает рифмами, Метафорой и гиперболой, И прочею ерундой. К поэту претензий множество, Его амфибрахий - хроменький, И рифмы его нелепые Терзают изящный слух, И множество дряни сыщется В поэтовой биографии, Достойные осуждения И слабости, и грехи. Поэт говорит банальности, Становится очень старенький, Ложится поспать на кладбище, Пока не гудит труба, И он не интересуется Гремящими дифирамбами, Статьями во славу мертвого, Наградами мертвецу. Его амфибрахий - лучшенький, Метафоры - верх изящества, Гиперболы превозносятся, А рифмы - на зависть всем. И изданы все банальности, И тридцать раз переизданы, Как мысли оригинальные, Неведомые другим. |
* * * Поет промовля банальності Прості та непрезентабельні, Відомі усім і кожному, А він бубонить, дивак, Будує їх амфібрахієм, З боків прикрашає римами, Метафора та гіпербола - Ти ж бач, безглуздя яке! До нього претензій безліч є, Його амфібрахій плутаний, І рими його набридливі Терзають тендітний слух, Й багато знайдеться погані В поетовій біографії, Засудження гідні вчиночки, І слабкості, і гріхи. Поет промовля банальності, Стареньким стає та втомленим, Лягає поспати на цвинтарі, Допоки труба не гуде, І зовсім він не цікавиться Грімлячими дифірамбами, Статтями на славу мертвого Та преміями мерцю. Його амфібрахій - кращенький, Метафори - верх шляхетності, Гіперболи в небо зносяться, А рими – на заздрість усім. І видані всі банальності, І тридцять разів перевидані, Як оригінальні мудрості, Що зроду не бачив світ. |
|
* * * Цифровые эксперты, до боли просты, Воздвигают один за другим блог-посты, Перекрыли дороги, хватают за шкирку: "Ты читал? Ты смотрел? Ты поверил? А ты?!" |
* * * Віртуальні експерти, до болю прості, Зводять блоги-шлагбауми та блог-пости, Перекрили дороги, хапають за шкірку: "Ти читав? Ти дивився? Повірив? А ти?!" |
|
ВЕРЛИБР ПОТОЛКА Он лежал и смотрел в потолок. За потолком было небо И ещё кто-то, Растерянный и молчаливый, Небритый, с красными от недосыпа глазами, С губами, обмётанными лихорадкой. За потолком было небо И звёзды, моргающие невпопад, Приколоченные к своду серебряными гвоздями И сорвавшиеся, вспыхнувшие на лету, Чтобы он мог загадать желание. За потолком была судьба, Написанная ему на роду Таким языком, где он не знал ни единого слова, Даже букв этих не знал, Но понимал общий тон, Гармонию, мелодию и ритм, Ассонансы, диссонансы И прочее, что не выразишь на нотном стане, Разве что в тягучем звуке виолончели. За потолком бродили тени, Все, кого он любил, Кого помнил, И даже те, о ком забыл. Да, правда, пришли, машут рукой, улыбаются. Много всего было за потолком, И не перечислишь, Не составишь квартальный отчёт. А он все смотрел, закрыв глаза, Плотно зажмурившись, И видел, видел, видел. Когда прилетела ракета, он уже спал И не проснулся. Просто ушёл за потолок. |
ВЕРЛІБР СТЕЛІ Він лежав і дивився у стелю. За стелею було небо Та ще хтось, Розгублений і мовчазний, Неголений, з червоними від недосипання очима, З губами, обметаними лихоманкою. За стелею було небо Й зірки, що блимають невлад, Прибиті до склепіння срібними цвяхами Й зірвані, що спалахнули на льоту, Щоб він міг загадати бажання. За стелею була доля, Написана йому на роду Такою мовою, де він не знав жодного слова, Навіть цих літер не знав, Але розумів загальний тон, Гармонію, мелодію та ритм, Асонанси, дисонанси Та інше, що не висловиш на нотному стані, Хіба що в тягучому звуку віолончелі. За стелею блукали тіні, Усі, кого він любив, Кого пам'ятав, І навіть ті, про кого забув. Так, чиста правда, прийшли, махають рукою, усміхаються. Багато всього було за стелею, Й не перелічиш, Не складеш квартальний звіт. А він усе дивився, заплющивши очі, Щільно замружившись, І бачив, бачив, бачив. Коли прилетіла ракета, він уже спав І не прокинувся. Просто пішов за стелю. |
|
ПОЛЕЗНЫЕ СОВЕТЫ Хочешь славы? Плюй в колодец, Ссы, приятель, против ветра, Если на суку уселся, Сук пили бензопилой, И со всех таких событий Делай стримы и подкасты, Публикуй их в интернете - И прославишься в веках. |
КОРИСНІ ПОРАДИ Хочеш слави? Плюй в колодязь, Сци, рідненький, проти вітру, Якщо на суку ти всівся, Сук пиляй бензопилою, І роби з подій усіх ти Стрими, дописи й подкасти, Публікуй їх в інтернеті - Та прославишся повсюди. |
Харків, ранок, сад Шевченка. Попри все.
