Список желаний

Ваш список желаний пуст. Перейти в каталог?

В тумане войны

22.04.2024

23 квітня 2024 року (вівторок) о 14:00 у Львівській обласній науково-педагогічній бібліотеці (клуб «Вивчаємо видатні постаті України»; м. Львів, вул. Зелена, 24) відбудеться зустріч з письменниками Дмитром Громовим та Олегом Ладиженським (Генрі Лайон Олді), які представлять свою книгу «Встань і йди», видану в Харкові (ТОВ «Видавництво Фоліо») наприкінці 2023 року. Захід відбудеться в змішаному форматі: Дмитро Громов буде присутній наживо, а Олег Ладиженський — онлайн через відеоконференцію.

Учасники заходу зможуть придбати книгу Дмитра Громова та Олега Ладиженського (Генрі Лайона Олді) «Встань і йди» та отримати автограф. Ціна книги від видавництва – 310 грн.

438089651_3761686184088200_5915453730606131776_n-0-0-0-0-1713727614.jpg

В альманахе по итогам 2023 г. "Dans le brouillard de guerre" ("В тумане войны") издательства Les Belles Lettres (Франция) опубликован рассказ Г. Л. Олди «Ангел по имени Чуйка» («Un Ange Nomme Flair»). Перевод на французский — Патриса и Виктории Ляжуа. Рассказ посвящен войне, которую Россия развязала против Украины.

438078587_3762789660644519_6622937189090964900_n-0-0-0-0-1713727922.jpg

В альманахе «Huxleў» вышли вторая и третья части интервью с Г.Л. Олди.

Згаданий вище роман «Ойкумена» був написаний ще 2006 року. Там дії відбуваються в далекому космосі. Одна з планет відколюється від великої космічної держави й оголошує себе окремою республікою.
Сепаратистів намагаються повернути до складу держави військовим шляхом, але їх підтримує інша, потужна космічна цивілізація, яка виводить на орбіту планети, що збунтувалася, свій військовий флот. Увесь сюжет переповідати не буду, лише зазначу одну деталь — планета, про яку йдеться, з космосу вбачається як жовта-блакитна. Написано це було за вісім років до початку війни і за шістнадцять — до масованого вторгнення.
В «Ойкумені» космічна цивілізація опиняється на межі війни всіх з усіма, але тотальний конфлікт зривається через низку причин. Багато що в цьому романі має паралелі з нинішньою геополітичною реальністю на планеті Земля.
Дивні збіги дійсності з нашими припущеннями трапляються, але, гадаю, не варто висувати до письменника ті самі вимоги, що й до політолога. У фантастики інша функція. Навіть прогнози Жуля Верна далеко не всі здійснювалися.
Ніхто з людей, зокрема найпросунутіший та найінформованіший, не знає достеменно, що станеться в майбутньому. Звісно, як усі нормальні громадяни, ми намагаємося розмірковувати про війну в Україні і робити якісь висновки. Але публічно їх не озвучуємо.
Насамперед ми — письменники. Навіщо нам стояти в довгій черзі за хайпом разом із сотнями військових аналітиків, прогнозистів та політологів?

NZG-Bondar-0-0-0-0-1713728158.jpg

Новый роман Г. Л. Олди "Черная поземка" вышел в свет в серии "Слова України" издательства "Freedom Letters". Так получилось, что новинка вышла как раз на годовщину издательства. В добрый путь!

В Украине идет война. Большой город под постоянными обстрелами, российские ракеты разрушают жилые дома. Мобилизованные отправляются на фронт. Гражданские прячутся в метро и подвалах, сидят без света, пытаются выжить. А по заснеженным улицам метет черная поземка, которую никто не видит. Злая, голодная черная поземка.
Никто? Кое-кто все-таки видит.
Живых надо спасать. Но, как выясняется, спасать нужно не только живых. Черная поземка и «жильцы», волей судьбы оказавшиеся рядом с живыми, сведут вместе сержанта полиции Романа Голосия и мальчика Валерку, двух необычных людей — и с этого момента начнется их общая история, вернее, двенадцать историй этой книги.
Роман «Черная поземка» был написан Дмитрием Громовым и Олегом Ладыженским в 2023-м году, с января по ноябрь — шаг за шагом, глава за главой, под аккомпанемент сирен воздушной тревоги.

438037154_3055518651245930_3635285311262243046_n-0-0-0-0-1713728278.jpg


Ой, метель, буран и вьюга
В виртуалище,
Ели поедом друг друга
Сотоварищи,

Проносились интересы
Скорым поездом,
И по новой - кто на рельсах?! -
Ели поедом.

Ой, вскипела завирюха
Лайк-дизлайками:
Тот ревел, а этот хрюкал,
Где-то лаяли,

Обрезали, обвиняли,
Обнималися,
Выясняли - не меня ли? -
Сердцем маялись.

Ой, присели на пригорке,
На пожарище,
Обгорелые до корки
Сотоварищи,

Отдышались, загалдели
Ураганами:
"Как бы мы друг дружку ели,
Будь врагами мы!"


Ой, буран засипав снігом
Віртуаліще,
Їли поїдом сусідів
Сотовариші,

Пролітали інтереси
Швидким поїздом,
І по новій – хто на рейках?! -
Їли поїдом.

Ой, скипіла завірюха
Лайк-дизлайками:
Цей ревів, а інший хрюкав,
Далі гавкали,

Різали живих і мертвих,
Обіймалися,
З'ясували – чи не мене? -
Серцем маялись.

Ой, на пагорбі присіли,
Ой, на згарищі,
Аж до кірки обгорілі
Сотовариші,

Сіли та загомоніли,
Не жартуючи:
"Як би ми сусідів їли,
Ворогуючи!"


* * *

Уже рассыпались тона на четвертушки и восьмушки,
Уже пьянит хмельней вина беспечный метроном кукушки,
Считай, гулящая, считай, кукуй хоть до скончанья света,
Мгновеньям высока цена, когда они в руках поэта.


* * *

І вже розсипались тони на чвертки, що свистять, мов кулі,
І світ не від вина сп'янів - від метроному той зозулі,
Рахуй, повіє, не скупись, роки відмірюй, як монети,
Миттєвості завжди в ціні, якщо вони в руках поета.


* * *

Подарите мне минуту тишины,
Помолчите шестьдесят простых секунд,
По часам я это время засеку,
Вдох и выдох, и спасибо, пацаны.

Если ангел в небесах сорвет печать,
Так за наше неумение молчать.


* * *

Подаруйте мені тишу хоч на мить,
Замовчіть-но на хвилинку будь-яку,
По годиннику я час цей засіку,
Вдих і видих, і аж серце защемить.

Якщо ангел і зірве з небес печатку,
Тож за нашу неспроможність промовчати.


ЗАГОВОР

Древние боги
Встали из-под земли,
Руки и ноги
Тесно переплели,

Черные свечи
Плачут слезами тьмы,
Заговор вечен,
Слово прочней тюрьмы.

Древние боги
Вышли из облаков,
В небе дороги
Вытканы молоком,

Носится ветер,
Ищет, кого не жаль,
Заговор вечен,
Слово острей ножа.

Древние боги
Всплыли из-под воды,
Наги и босы,
Светятся их следы,

Взгляд недоверчив,
Губы безмолвны, но
Заговор вечен,
Слово идёт на дно.

Стороны света
Пересеклись крестом,
Хочешь ответа,
Спрашивай о простом,

Снова и снова
Спрашивай, говори,
Вечное слово
Заново мир творит.


ЗАГОВІР

Прадавні бо̀ги
Виповзли з-під землі,
Руки та ноги
Тісно переплели,

З чорної свічки
Ллється сльоза - пітьма,
Заговір вічний,
Слово немов тюрма.

Прадавні бо̀ги
Вилетіли з-за хмар,
Млечні дороги
Там, де шляхів нема,

Біситься вітер,
Ось тобі жертва - ріж,
Заговір вічний,
Слово гостріш за ніж.

Прадавні бо̀ги
Випливли з-під води,
Нагі та босі,
Їхні горять сліди,

Очі - зневіра,
Змалку німі роти,
Заговір вічний,
Слову на денце йти.

Сторони світу -
Сторони від хреста,
Хочеш одвіту,
То про просте питай,

Знову та знову,
Кожну шалену мить,
Вічнеє слово
Наново творить світ.


* * *

Под сирену воздушной тревоги
Воробей шебуршит у дороги,
С неба крики "Убью!",
Но плевать воробью,
Так и лезет прохожим под ноги.


* * *

У повітрі сирена тривоги,
Горобець шебуршить край дороги,
З неба вигуки "Вб'ю!",
Байдуже горобцю,
Так і лізе прохожим під ноги.


* * *

Жить нужно каждый день. А что поделать? Нужно.
Еда, вода, ходьба. Семья, работа, дружба.
Присел, прилёг, пошел. Помог, смеялся, обнял.
Ходячим мертвецам все это очень скучно.


* * *

Жити треба щодня. Треба, й годі! Нічого не вдієш.
Дружба, праця, сім'я. Ходиш, робиш, сумуєш, радієш.
Сів, приліг, допоміг. Підказав, обійняв, посміявся.
Для ходячих мерців це нудні беззмістовні події.


* * *

Вот она, дорогая Алиса,
Мировая, итить, закулиса -
Где страна есть чудес,
Там она уже здесь,
Ты смотри, все знакомые лица!


* * *

Поседела с годами моя голова,
Над моими трудами летает молва,
Сыплет, сыплет вопросы. Одно отвечаю:
"Я судил по поступкам, меня - за слова".

438895038_3055961447868317_8261495099312693584_n-0-0-0-0-1713728313.jpg

На Bandcamp выложен альбом музыки в стиле амбиент: "Blue and Yellow through Black and Gray" by Syrphe. В него вошли композиции на стихи поэтов их Украины, среди которых есть и Олег Ладыженский.

To create this album, 12 Ukrainian poets (mostly young) joined forces with 15 musical projects from the USA, Great Britain, the Netherlands, Germany, Belgium and, of course, from Ukraine. Poems that were born in the first year of the war do not always talk about war, but the war is one way or another heard in every author’s voice. Line by line, these voices compose a song about the fullness of life on behalf of those whose lives are hunted. And the musical environment, abstract and melodic, noisy and Zen-like sparse, envelops and nourishes anxious voices, deciphers the indescribable with its language, exposes secret hints and alleviates the most painful things.

a4026807305_16-0-0-0-0-1713728386.jpg